Лу радісно скрикнула і заплескала у долоні, але Фекліз сказав:
— Гаразд, нехай. Але це дуже серйозна справа. Так туди йти не можна. Туди потрібно йти дуже тихенько і на тверезу голову, а коли ви почуєте слова «через край», тоді вже можна буде розкритися.
Ми вдали, що тримаємо себе в руках, щоб йому догодити, але я не міг заплющувати очі на те, як програє моя ставка, оскільки білий слон перетворився на звичайнісіньку горбату корову зебу чи, у кращому випадку, на двогорбого верблюда; у всякому разі, на тварину, яка за своєю природою не в змозі виграти гроші для свого дбайливого господаря.
Схвильований цією обставиною, я був не в стані до кінця зрозуміти суть пропозицій, викладених перед початком засідання Високоповажним Братом Феклізом, Виконувачем Обов’язків Заступника Головного Генерального Секретаря.
Але якщо коротко, то вони були приблизно такі: ми замикаємо у сейфі всі наші гроші та коштовності, беремо з собою тільки дрібні, про всяк випадок; Фекліз прибуває у визначений час з одягом неаполітанських рибалок для мене і Лу, ми беремо з собою тільки по револьверу і трохи дрібних грошей; з настанням темноти ми непомічено вислизаємо з тераси готелю на берег, де чекатиме моторний човен, який переправить нас до Сорренто; там буде автомобіль, щоб дістатися до Неаполя десь на першу годину ночі, тоді ми йдемо у визначене місце, кафе «Фауно Еббріо», і чекаємо там, поки на набережній нікого не залишиться, й аж тоді він нас підбере й відведе до «Ґатто Фрітто», і ми вперше дізнаємося, що таке справжнє життя.
Ну що ж, я б назвав це абсолютно правильним, чудовим і продуманим планом. Обов’язок кожного англійця — дізнатися якомога більше про закордонні справи, не втручаючись туди самому. Такі знання завжди стануть у пригоді в разі нової війни в Європі. Саме обізнаність у подібних речах допомогла Феклізові потрапити на свою теперішню посаду в секретній службі, посаду довіреної особи таємної розвідки, що дбає про безпеку й добробут нашої любої країни.
Дякую всім, на цьому розважальну програму нашого вечора завершено.
Я саме збирався сказати про це Феклізові. Але він завжди інстинктивно відчував, коли його присутність була небажаною. Так що одразу після узгодження усіх деталей він поспіхом перепросився, оскільки мусив вирушати до вілли, де зупинилася його жертва, і встановити у кімнаті, де та збиралася вечеряти, прихований записуючий пристрій.
Тож Лу була уся моя, аж поки він не з’явиться по обіді наступного дня з нашими костюмами для конспірації. Я не збирався гаяти ані хвилини.
Визнаю, що я був дуже розчарований білим слоном, який так мене підвів. Я б і сам пішов рятувати дурне старе сонце, якби не був одружений.
Утім, ми були самі, назавжди самі, Лу і я, на Капрі. Це було аж занадто добре, щоб бути правдою! Сяйво сонця, місяця і зірок! В її очах я бачив їх усіх одразу. З яким провокативним жестом вона простягнула кокаїн! Я знав, що таке бути божевільним. Я абсолютно чітко зрозумів, чому ці дурнуваті ідіоти, які не є божевільними, бояться бути божевільними. Я і сам був таким, поки не пізнав кращого.
Ця гнила нікчемна раса людей міряє світ за своїми стандартами. Вони загубилися у безмежних просторах Всесвіту й тому бояться всього, що не влазить у їхні ж рамки.
Ми з Лу відкинули ці жалюгідні мірки людства. Такі речі добре пасують кравцям та науковцям; але ми одним стрибком перескочили на щабель, співмірний Всесвіту. Ми були незрівнянними, як співвідношення кола до його діаметра. З їхньої точки зору, ми були такими ж нереальними й уявними одиницями, як квадратний корінь із мінус одиниці. Ми не просили людство судити нас. Загалом, це просто випадок помилкового ототожнення — розглядати нас як двоноге безпір’я. Можливо, в їхніх очах ми схожі на людські істоти; насправді, вони ж надсилають нам рахунки та всяке подібне, ніби ми і є людськими істотами.
Але я відмовляюся брати на себе відповідальність за помилки примітивних тварин. Деякою мірою я пристосовуюся до їхніх хибних поглядів, позаяк вони лунатики, а до лунатиків слід пристосовуватися. Але від цього дуже далеко до визнання, що їхні галюцинації мають яку-небудь прийнятну основу взагалі.
Я перебував у їхньому дурнуватому світі здорового глузду десь мільйон років тому, коли був Пітером Пендраґоном.
Але навіщо згадувати про болюче минуле? Звісно, ти не можеш за одну мить набрати всю свою силу. Візьмемо, наприклад, орла. Ким він є, поки сидить у яйці? Не більше як яйце з великими можливостями. Ви ж не очікуєте, що він злітає до Нептуна і назад, щойно вилупившись з яйця. Безперечно ні!