Тепер ми зовсім не розважаємося. День минає, наче похмуре безрадісне марення. Я не можу ні на чому зосередити свої думки. Чим більше я хочу Г, тим менше я здатна думати про щось інше і діяти в будь-якому іншому напрямку.
Кокі вийшов з кімнати, гримнувши дверима. Від удару вони знову відчинилися.
Я не можу піти до тієї жінки просто так. Я пишу в щоденник, щоб не заплакати.
Втім, я плачу, тільки сльози не течуть.
Я схлипую, як одна жінка, яку я бачила, коли ходила до лікарні.
У мене немає хустинки.
Я ніяк не можу змусити себе помитися у тій брудній потрісканій ванні. Ми забули купити мила. Рушники подерті й несвіжі. Мені конче потрібно трішки Г...
Щойно бачилася з Лілі Фіцрой. Як чоловіки можуть давати їй гроші? У неї сиве, незграбно фарбоване волосся, купа зморщок і гнилі зуби. Звичайно, коли я зайшла, вона лежала у ліжку. Я грубо штурхала її, щоб розбудити. Я розгубила усі почуття до інших, люди це бачать, і це перешкоджає мені грати заплановану роль. Я мушу вдавати доброту й ніжність, які так переповнювали мене раніше і від чого люди сприймали мене як милу дурепу.
Якось хтось мені сказав, що вживання прикметників у літературних творах псує значення іменника, тож «милу» можете сміливо вирізати.
Все ж вона добра душа, квола стара бідолаха. Вона вживає тільки М і дістає його лише у готовому розчині для ін’єкцій. Вона одразу побачила, що я «в торбі», і ввела мені дозу у стегно. Воно не торкнуло, так як Г, але полегшило найбільш нестерпне страждання. Вона ніколи не встає раніше чаювання. Я залишила їй п’ятірку, а вона пообіцяла дізнатися у людини, що дістає їй М, чим можна нам допомогти.
Вона зробилася дуже сентиментальною, ласкавою, як рідна мама, почала розповідати мені про своє життя і всяке таке, й, здається, це тривало вічність. Звісно, я мусила вдавати, що мені цікаво, щоб не зіпсувати її добрий настрій. Від цього може залежати усе.
Але дозволити їй поцілувати мене, коли я йшла, було жахливо. Цікаво, чи я теж так виглядатиму, якщо продовжуватиму вживати наркотики.
Та це повна дурниця! Наскільки я знаю, наркотики, можливо, навіть зарадили їй скочуватися ще швидше. Те, як вона жадібно хапнула ті п’ять фунтів, говорить про корінь її проблем; ну і те, що її ніщо не цікавить, окрім найнепристойніших пороків і найпідліших злочинів.
Морфій значно покращив мій настрій. Я вже більше схожа на себе. Я відчуваю це у написанні цих рядків. Моя точка зору знову спокійна й неупереджена. Повернулося почуття міри. Я можу думати про речі послідовно, я почуваюся сильнішою фізично, але знову відчуваю сильну сонливість...
Радість! Щойно прийшов Кокі з купою добрих новин. Він виглядає добре — так добре, як і почувається. Він приніс зразок від торговця, якого зустрів у «Вістерії». Товар абсолютно якісний. Вилікував його за секунду. У цьому задіяні двоє: чоловік з наркотою і вартовий. Усі оборудки відбуваються у вбиральні, і якщо хтось заходить — торговець зникає. У разі серйозної небезпеки він миттєво позбувається свого зразка, і зовсім неможливо нічого відстежити. Втрата мізерна: вони купують товар по кілька шилінгів за унцію, а продають, навіть не знаю, у скільки разів дорожче за вагу золота.
Сьогодні на нас чекає чудова ніч!
22 серпня.
Пекельна ніч!
Кокі зустрівся з торговцем, дістав Г на десять фунтів і К на п’ятнадцять. Г виявився зовсім ні до чого, а К такий розведений, що ми прийняли все одразу і навряд чи він вартий того, щоб про нього говорити.
Які все ж таки люди мерзотні, підлі тварюки!..
Як можна користатися з болісної потреби інших? Те ж саме було з перепродувачами під час війни. Завжди те саме.
Я пишу ці рядки у турецькій лазні. Я вже не витримую того бридотного будинку. Лазня дуже мені допомогла. Масаж заспокоїв мої нерви. Я навіть добре поспала, а горнятко чаю відновило мої сили.
Я спробувала почитати газету, але кожен рядок роз’ятрює рану. Здається, вони подуріли з тими наркотиками...
Припускаю, це і справді цілком природно. Пам’ятаю, як одного разу тато говорив мені, що майнова нерівність і усе це обдурювання в комерції є наслідком штучних обмежень.
Шахрайство, яке сталося вчора, стало можливим через великого філантропа Джейбеза Платта. Саме його Диявольський Наркозакон розвинув торгівлю, яку він намагався придушити. До цього вона існувала тільки у його хворій уяві...