Є три основних методи лікування: зупинити вживання одразу й покластися на виживання пацієнта; далі тривалий і марудний метод зменшення щоденної дози. Це на місяці. Упродовж усього цього періоду агонія пацієнта триває у розведеній формі. Це вибір між тим, чи пірнути у киплячу олію, чи поливатися нею щодня протягом невизначеного часу. Далі проміжний метод, у якому щоденну кількість зменшують за допомогою серії різких стрибків. Як це прокоментував Пітер, тобі виносять вирок у вигляді нерегулярного тілесного покарання батогами, і ти не знаєш точно, коли це буде відбуватися. Ти постійно перебуватимеш у стані страшного передчуття, що морально, можливо, навіть болючіше за інші методи.
В усіх цих випадках немає навіть натяку на розуміння реального становища. Немає спроб усунути першочергові причини згубної звички; та усі визнають, що лікування дає лише тимчасовий результат, і згодом пацієнти знову беруться за старе.
Також склалося жахливе тривожне враження від того, що пацієнт не може очікувати на чесність з боку лікаря. Дехто відкрито підтримує обдурювання пацієнтів, захищаючи метод введення їм простої води. Інші мають систему застосування сторонніх препаратів у поєднанні з дозволеною дозою, з умисним наміром довести пацієнта до такого стану, що він скоріше буде готовий терпіти муки утримання від наркотику, аніж ті, що призначив лікар.
Я також відчула, що, потрапивши до одного з таких закладів, ніколи не знатиму, яку наступну штуку вони надумають зі мною утнути. Це жорстокі, грубі пастки, розставлені байдужими і безсердечними шарлатанами. Я почала розуміти глибину заздрощів, з якою пересічний терапевт дивиться на продавців готових ліків без рецепту та на послідовників «Християнської науки».
Це лікарі-знахарі, що отримали урядову ліцензію на тортури і вбивство за непомірні ціни. Вони так шалено захищають свої виняткові права через те, що добре усвідомлюють своє власне невігластво та некомпетентність; а можливість шахрайства одразу зникне, як тільки їхні жертви виведуть їх на чисту воду. Вони постійно намагаються розширити межі своєї тиранії. Вони постійно вимагають ухвалення нових законів, що примусять усіх, хворих чи здорових, лягти на стіл для вівісекції, щоб вирізати їм якийсь життєво важливий орган. І в них вистачає нахабства обґрунтовувати причини! Вони не до кінця розуміють, яка від цього органа користь! Вони хочуть усіх напхати усіма можливими сироватками та вакцинами начебто для захисту від якогось захворювання, для якого немає жодних підстав навіть припустити ймовірність його підхопити...
Останні три дні були надто жахливими. Вперше мені захотілося зробити запис у щоденнику, і ще мені аж свербіло записати цю огидну й розкішну сцену, коли наше кохання прорвало, як нарив. З усіма старими фантастичними характерними особливостями. Вони набули диявольських рис, але мій розум був у стані невизначеності. Тремтячими руками ми позгортали ці медичні книжки і викинули їх через вікно на вулицю. Зібрався натовп: перехожі підібрали книжки і почали радитися, що з ними робити далі. Ми зрозуміли необачність нашої розлюченості. Найменше нам потрібна була зайва увага! Ми затягнули вікна затхлими старими фіранками і загасили світло.
Реакція нашого читання була колосальною. Ми уїдливо протиставили спокійну впевненість царя Лама карканню цих «фахівців».
Кокі підсумував ситуацію цитатою.
І відповів Ворон: «Більше ніколи!»
Наші думки хлюпалися туди-сюди, як хвилі розлюченого моря у печері. Ці три дні були суцільним потоком короткочасних емоцій. Ми твердо вирішили припинити приймати Г, а згадка про лист від Лама нагадувала мотузку, яку спускає новачкові досвідчений і надійний лідер з вершини кручі, що обсипається.
Хотілося б покластися на неї! Але наші голови тремтіли від паніки.
Ці прокляті боягузи, лікарі! Ці пихаті пророки зла! Щоразу, як ми поверталися до рішення зупинитися, вони скидали нас зі скелі.
«Це поза людськими можливостями».
Та вони знають, з якого боку мастити масло на хліб. Вони грають у свою гру, навмисне відбиваючи у своїх жертв бажання боротися.