— Це страшенно небезпечна штука, — продовжив він з дуже серйозним виглядом. — Я не до кінця впевнений, чи знайду собі виправдання, даючи його вам.
Повна маячня і марнування часу! Що за соціальна комедія! У Лондоні усі знають, що Маккол захоплюється інтригами з титулованими леді. Він експромтом вигадав дурнувату історію про любов з першого погляду. Це був лише хитрий гамбіт.
Що стосується мене, то я ненавиділа один його лише вигляд, і він знав про це. Він також знав, що я відчайдушно жадала отримати героїн. Справжня природа цієї оборудки була ясною як божий день.
Але мені здається, що в певному плані приємно мавпувати різні манірні пози. Він бачив, що мої стриманість, збентеження і ніяковіння були такими ж яскравими, як помада вуличної повії з Пікаділлі. Те, що я сприймала його як огидну стару потвору, навіть не зачіпало його самолюбства. У нього було те, що хотіла я, а я мала те, що хотів він, і йому було байдуже, якщо я завтра помру від передозування, за умови, що заплачу його ціну сьогодні.
Бездушний цинізм з обох боків мав один добрий ефект, з моральної точки зору. Він уберіг мене від марнування часу на спроби обманути його.
Він продовжував свій гамбіт. Він пояснив, що мій шлюб — це зовсім інша справа. Якщо підійти з розумною обережністю, дотриматись якої у нас є всі можливості, то не буде ані найменшого ризику скандалу.
Лише одна річ застрягла у моїй голові й боролась з агресивним наступом героїнового голоду. Після того як сьогодні вранці цар Лам пішов від нас, Пітер і я злісно сварилися. Я підвела Безіла, я зруйнувала можливість гідно жити, я пригріла монстра, з чиїми обіймами боролася, пішла з широко розплющеними очима до цього темного підземелля, повністю віддалася наркотикам, і чому? Я була дружиною сера Пітера. Втрата моєї гідності, незалежності, самоповаги була зумовлена вірністю чоловікові. І тепер ця вірність вимагала невірності.
Це був брудний парадокс. Пітер відправив мене до Маккола, чудово знаючи, що мене чекає. Я досить добре розуміла, чого він хотів від мене, і пишалася своєю ганьбою — почасти заради самої ганьби, але частково, якщо я не обманюю сама себе, через те, що моя деградація доводила відданість йому.
Я вже не чула, що говорить Маккол, але побачила, як він витягнув невеличкий кишеньковий ніж і зрізав ним нитку, що тримала корок. Він відкрив пляшечку, запхав лезо ножа у порошок і відміряв дозу з якимось дивним, хитрим і питальним блиском в очах.
Я почала частіше і менш глибоко дихати. Я нетерпляче кивнула головою. Мені здалося, що я почула свої слова: «Ще трішки більше». Принаймні він досипав.
— Прописано приймати м’який стимулятор, — сказав він, імітуючи свою лікарняну манеру. Він опустився на коліна біля мого крісла і простягнув свою руку, наче жрець, що робить підношення своїй богині.
Наступний спогад — це те, що я гарячково йду, майже біжу, по Слоун-стрит і таке відчуття, ніби за мною хтось женеться. Можливо, ця стара грецька байка про фурій є правдивою? Що я накоїла? Що я накоїла?
Мої пальці збуджено перебирали маленьку жовту пляшечку з отрутою. Я хотіла втекти від усіх і від усього. Я не знала, куди йду. Я ненавиділа Пітера до глибини душі. Я б усе на світі віддала — окрім героїну, — щоб можна було більше його не бачити. Але у нього були гроші, чому б нам не насолоджуватися цією жалюгідною руїною, як ми насолоджувались нашим коханням? Чому б нам не валятися у мокрому теплому багні?
Розділ 5. Назустріч божевіллю
Я помітила, що моя нервова поведінка привертає до себе увагу на вулиці. Я здригнулася, побачивши полісмена. А якщо мене заарештують і відберуть пляшечку?
І тут я згадала, яка я ідіотка. Мейзі Джейкобз має квартиру у парку Меншенз. Я знала, що вона у всьому підтримає мене й нікому нічого не вибовтає.
Слава Богу, вона була вдома. Не знаю, що за історію я їй розповіла. І не знаю, чому я була настільки дурною, щоб напружувати мозок і вигадувати цю історію. Вона, Мейзі, великий молодець і не лізе у твої справи, поки ти не втручаєшся у її.
Вона мала трохи білого шовку, ми поробили з нього маленькі пакетики для Г і попришивали їх до складок моєї сукні. Приблизно половину я залишила і пересипала у якийсь старий конверт. Це мало б помирити нас із Пітером. Проте мені довелося зробити ще дві чи три добрячих понюшки на місці.
У мене стався напад істеричного плачу, і я вся тремтіла. Мабуть, на якийсь час я знепритомніла. Коли прийшла до тями, то лежала на канапі, а Мейзі сиділа біля мене на колінах і тримала склянку шампанського біля моїх губ.