Вона нічого не питала. Це не її справа, навіть якщо моя розповідь була суцільною брехнею.
Через деякий час мені стало трішки краще. Вона почала говорити про царя Лама. Вона закохалась у нього з першої зустрічі, десь рік тому, і стала його сповненою ентузіазму ученицею. Вона робила, що хотіла: була вільною, мала купу власних грошей, і ніхто їй не заважав.
У певному сенсі я ненавиділа її за цю незалежність. Її свобода викликала у мене заздрість.
Я відчула, що Безіл — єдиний важливий для мене чоловік, а я втратила свій шанс через негідну поведінку. В результаті я втратила його; й іронія цього була жахливою, оскільки я втратила його через вірність Пітерові саме в ту мить, коли повністю зневажала й ненавиділа його.
Все ж я знала, що Безіл захоплювався мною і любив мене саме за цю вірність. Це була перша річ, яку мені довелось йому продемонструвати. Моє єдине надбання зробило мене банкрутом назавжди!
Поки я обдумувала ці речі, Мейзі тихенько говорила. Я вислизнула зі своїх роздумів і знову почула її голос. Вона саме дійшла до середини пояснення своїх стосунків із Безілем.
— Він стверджує, — сказала вона з напруженою вібрацією в голосі, — що є абсолютним егоїстом, оскільки включає кожну індивідуальність до усвідомлення себе самого. Він не може відчувати себе вільним, якщо навколо раби. Звісно, є люди — раби за своєю природою; вони мають служити. Але серед нас є королі, тільки вони не знають про це; вони страждають від ілюзії, що потрібно підкорятися думці суспільства та всякому впливу іззовні. Безіл усе життя бореться за звільнення людей від цієї хибної залежності, бо вони — частинка його самого. Він не знає, що таке мораль. Навіть честь як така не має для нього жодного значення. Просто так сталося, що він народився джентльменом. «Якби я був собакою, — якось сказав він мені, — я б гавкав. Якби був совою, то довелося б пугукати, як сова. Ні одне ні друге немає нічого, що було б само по собі добрим чи поганим. Питання лише в тому, яка дія є природною? Він вважає, що його покликання у цьому світі — запровадити Закон Телеми.
Вона помітила мій спантеличений вираз обличчя.
— Чини, як волієш, — нехай таким буде весь закон, — радісно процитувала вона. — Ти мусила чути ці слова раніше!
Я погодилась, і ми обоє розсміялися, нагадавши собі ексцентричність нашого друга.
— Він каже це усім, кого бачить, — пояснила вона, — не лише для того, щоб вплинути на них, але щоб нагадати собі про свою місію і не дозволити собі марнувати час на щось інше. Він не є фанатиком, у перший рік нашого знайомства я зробила більше успіхів у своїх заняттях музикою, ніж за будь-які п’ять років до цього. Він довів мені — чи, радше, продемонстрував, як це довести собі, на радість, що моя істинна Воля — співати. Ми почали з того, що перебрали усі факти з мого життя, від національності й родоводу до особистих якостей, таких як слух і голос, які у мене переважають, з фізіологічної точки зору, такі ж якості середнього музиканта, а мої життєві обставини дають мені можливість цілком присвятити себе самовдосконаленню і максимально розвинути свої здібності. Навіть таку річ, що моїм попечителем є видатний композитор, Лам вважає не випадковою.
Він стверджує, що збіг стількох різних обставин є доказом чіткого задуму; а те, що багато з них поза контролем людського розуму, наштовхує на думку, що поза межами нашого відчуття існує і діє хтось, хто зробив з мене співачку, а не модистку.
— О, так, Мейзі, — перебила я, — але це старе твердження, що будова Всесвіту доводить існування Бога; а люди перестали вірити в Бога головно тому, що ця будова виявила свою несумісність з послідовним характером його природи.
— О, безперечно, — погодилась вона без вагань. — Ці докази демонструють, що є багато різних богів, кожен зі своєю власною метою і своїми власними методами. Відповідь на питання, чи можна примирити їхні суперечливі амбіції (що виглядає необхідним з філософської точки зору), знаходиться фактично поза межами можливостей сучасних методів досліджень. Безіл благав мене не морочити собі голову такими теоріями. Він просто сміявся мені в лице і називав своїм улюбленим соловейком. «Ти не була народжена, щоб померти, безсмертна пташко, — посміювався він, — але також ти не була народжена, щоб студіювати неоплатонізм. Головна суть, на його думку, у тому, щоб не сходити зі шляху. Якщо я вже переконала себе, що я співачка, чи можу я люб’язно втриматись і не пхати носа до інших занять?
— Я знаю, — вставила я, — як капітан відповів першому офіцерові, коли той його перебив: «Все, що я від вас хочу, пане Мейт, це тиші, й зовсім трішки, чорт забирай!»