Выбрать главу

Утім, я рада, що новий медовий місяць тривав не більше як три або чотири дні.

Це викликає роздратування твого самолюбства. Втім, це ж лише пам’ять. Як самолюбство може спів­існувати з духовним життям?

Сьогодні, коли я піднялася у магічну кімнату, я побачила Дух героїну. Він страшенно високий і худий, на ньому тріпотить подерте лахміття, яке перетворюється на маленьких пташок, що злітають з ньо­го, підлітають до тебе і зариваються під шкіру!

Я лише відчуваю укол дзьоба, і тоді пташка зникає. Це були вісники з іншого світу. В моїй печінці є їхнє невеличке гніздо. Дуже дивно чути, як вони цвірінькають, коли голодні. Я не знаю, що вони будуть робити так далеко від своєї матері.

Безсоння — це жахливо. Мабуть, це також підготовка до нового життя.

Я забрела до магічної кімнати сама, сіла навпроти старого, поклавши руки на стіл, та намагалась підбити його до розмови.

Його губи ворушаться, та я не чую, що він говорить.

Звичайно, мене відволікли. Мене завжди турбують. Чому мені не дадуть спокій?

Цього разу це був постріл. Магічна кімната кругом має вікна.

Я пішла подивитися, хто б міг стріляти. Місяць світив дуже ясно, та я нічого не побачила.

Тоді з’явився новий спалах і відгук пострілу. Я пі­дійшла до того краю, звідки він пролунав, і подивилася. Стріляли біля озера. Я довго дивилася. Тоді скорчена постать, що ховалася в очереті, вистрибнула звідти, приставила пістолет до свого плеча й швидко двічі вистрілила. Тоді воно закричало і, викинувши по дорозі свій пістолет, побігло до будинку. Цікаво, що б це могло бути?

20 вересня.

Я знайшла у дідусевій кімнаті манускрипт, в якому написано, як викликати Диявола. Для цього по­трібно двоє людей, та я не дуже впевнена за Пітера.

Він не бачить духовного світу взагалі. Навпаки, він трохи зсунувся з глузду, йому здається, що він бачить речі, яких узагалі не існує. Він постійно чухається.

За вечерею він поводився дуже дивно. Здається, це помітив дворецький.

Опівночі він піднявся до кімнати старого й почав проводити ритуал. Значна частина дійства зда­ється тупою, але кульмінація непогана.

Ти постійно повторюєш:

«Іо Пан Пан! Іо Пан Пан! Аі Пан Пан!  Іо Пан Пан! Іо Пан Пан! Пан Пан Пан!  Егіпан, Егіпан, Егіпан, Егіпан, Егіпан,  Егіпан, Іо Пан Пан!»

Повторюєш, поки щось не прийде. Ми вбирали для цього дві чорні мантії, що знайшли на вішаку.

Це були гарні шовкові мантії з капюшоном.

Береш свічки в обидві руки і танцюєш, промовляючи заклинання.

Ми були страшенно схвильовані. Наче невідома сила заволоділа нами. Здається, вона провела нас по всьому будинку, а тоді в сад.

Ми кричали на повний голос.

Раз або двічі ми помітили, як слуга пхав свого носа у дверну щілину. Щоразу вони зачинялися з невеличким скреготом, і ми чули, як повертається ключ і засув стає на місце.

Ми хотіли реготати, але потрібно було повто­рювати заклинання. У книжці написано, що не можна зупинятися, якщо ти покинув межі магічної кімнати, інакше Диявол схопить тебе.

Дивно, але я зовсім не пам’ятаю, що сталося. Диявол з’явився чи ні?

Я навіть не пам’ятаю, як ми дісталися назад до магічної кімнати. Мабуть, я заснула, бо прокинулася страшенно голодною.

Кокі теж уже не спав. Він припав на коліна біля вікна, стискаючи в руках рушницю. Двічі або тричі цілився, але не стріляв. Він повернувся до мене, після того як поставив рушницю у куток.

— Це недобре, — сказав він, — вони дуже спритні. Єдиний шанс їх дістати — вночі.

Він теж був голодний. Ми подзвонили у дзвіночок, щоб принесли їжі. Ніхто не прийшов.

Ми дзвонили знову й знову.

Тоді Пітер розлютився і пішов подивитися, у чо­му справа.

В усьому будинку немає ні душі!

Це абсолютно незрозуміло. Що з ними усіма мог­ло трапитись?

Пітер каже, що це німці. Частина змови проти нього, щоб покарати за те, що він зробив на війні. Але я зовсім так не думаю.

У книжці йдеться про те, що якщо ви збираєтесь почати духовне життя, треба позбутися усіх навколо.

Підозрюю, що це мій духовний наставник намовив їх піти, але я дуже сумніваюся щодо Кокі. Він не готовий до високого розвитку. Чоловіки завжди не­ймовірно грубі.

Подумайте, які вони навіть у питаннях любові. Проте мушу сказати, що у Кокі з цим все добре. Він сама квітка чистоти — бездоганний лицар!

Все ж ми пройшли через дуже поганий період. Без сумніву, нам слід очиститись від усіх наших най­більш ницих елементів.