Очі були широко розплющені, але я бачила лише білки. Це знак того, що він одержимий Дияволом і що мене охороняють янголи.
Він вистрілив два або три рази, і тепер я бачу, як він вертається від озера. Мені треба заховати щоденник, а тоді я піду в гараж і сама ховатимусь там до ранку.
Келетіель каже мені, що це вирішальна ніч. Мені слід залізти у велику машину під накриття. Він не буде мене там шукати, і янголи будуть на варті...
Усе вийшло добре. Я спала на сидінні в машині. Мені наснився жахливий кошмар, і я прокинулась уся мокра від поту. Тоді я знову заснула. Зі мною було шестеро янголів, вони несли мене в повітрі у місце, яке не можна описувати. Це велика і чудова таємниця.
Бути жінкою, зодягненою у сонце, жахливо й водночас дивовижно прекрасно. Величність і піднесеність цього стану ще кілька тижнів тому могли налякати, та мене обережно й мудро підготували до цього.
Видіння у сні посвятило мене у найдивовижніші таємниці.
Коли я прокинулась, Келетіель підійшла до мене і сказала, що криза минула. Я тремтіла від холоду і пішла до будинку по героїн. Лиш він зігріє тебе, якою б не була погода. Це тому, що тілу дає тепло постійний рух і шал тваринного життя, а коли ти переходиш на рівень, де стаєш повністю духовним, тіло стає холодним, як мрець...
Сталася страшна річ. Ми вжили весь героїн, і навряд чи є хоч трішки кокаїну. Я згадала, що трохи мало б бути зашито у моїй білій сукні, й пішла по неї. Вона лежала на підлозі у кутку вітальні.
Вона була зібгана, зім’ята, брудна і все ще доволі волога. Мабуть, я десь довго гуляла під дощем, хоча й зовсім не пам’ятаю про це.
Увесь героїн розмок і змився. Не залишилось і грана. Зайшов Пітер і побачив, що я плачу. Він одразу зрозумів, що сталося. Він сказав лише:
— Мусиш знову піти до Маккола.
Я не могла навіть розсердитися. Чоловіки є надто грубими тваринами, щоб розуміти. Як я могла це зробити, з огляду на те, ким була?
Він страшенно хотів героїну; те, що його вже немає, викликало у нього просто божевільну жадобу.
Він узяв один з пакетиків і почав його жувати.
— Дякувати Богу, — сказав Пітер, — він ще має гіркоту. У сукні ще мало б залишитись чимало.
Я тремтіла і відчувала слабкість. Я взяла інший пакетик і поклала собі до рота. Пітер оскаженів, схопив мене за волосся і силою розкрив мені рота своїми пальцями. Я почала упиратися, товкти його і дряпатися; але він надто сильний. Він витяг пакетик і поклав його собі до рота. Тоді, коли я сіла, він ударив мене в обличчя. Я знесилено простяглася на землі й почала схлипувати. Він підняв сукню й пакетики і почав виходити. Я відчайдушно схопила його за ногу, та він вдарив мене по руках і вийшов із сукнею з кімнати.
Я була надто слабка, щоб піти за ним, мені було боляче, і з носа текла кров.
Та у мене було трохи Г, і я згадала, хто я. Усе це було частиною важкого випробування. Будь-якої миті я зможу продемонструвати свою славу, а він впаде до ніг і буде мені поклонятися. Зрештою, у нього своя чудова доля: як у Йосифа з Назарета — чи, можливо, Дракона, який намагатиметься знищити мене і Месію.
У моєму становищі реальний Г насправді потрібен не більше, як їжа. Достатньо духовної ідеї. Це, мабуть, і є той урок, що мені треба засвоїти. Я покладалася на сам наркотик. У Біблії сказано: «Ангели приступили і служили йому». Мої янголи принесуть мені манну, що дарують небеса.
Я абсолютно щаслива. Це так чудово більше не залежати від земних речей. Прийшла Келетіель, сказала мені йти і пророчити Пітерові, тож я заховаю щоденник подалі. Я повинна щоразу шукати для цього нове місце, інакше схованку знайде Пітер, або старий може вештатися десь поблизу у своєму астральному тілі й забрати його собі. Я дуже обережна із записами, але він може розкрити деякі таємниці й усе зруйнувати.
Є ще одна проблема. Я чітко пам’ятаю лише духовні речі. Матеріальний світ поступово зникає. Буде катастрофа, якщо я забуду, де сховала щоденник.
Безіл ніколи мені не пробачить.
Я сховаю його у каміні, тоді я завжди зможу знайти, де його поклала...
Жахливим є те, як тягнеться час. З Г або К, або з обома, ніколи не буває нудно; без них години, навіть кожна хвилина, тягнуться повільно. Важко читати і писати. Очі не можуть нормально сфокусуватися. Вони розплющені для духовного світу і не бачать нічого іншого. Також тяжко контролювати руки. Не можу правильно виводити літери.
Очікування є пекельним. Чекати, коли щось станеться! Я не можу ні про що думати, окрім як про Г. Всередині тіла все не так. Воно нестерпно болить. Навіть однієї дози вистачило б, щоб поправити все на місце.