— Тепер, — сказав він, — до роботи, — і попрямував до дверей.
Я залишився позаду на хвилину, щоб сплатити рахунок. У повітрі все ще був слабкий запах гіркого мигдалю. Він нагадав мені про те, як могла б закінчитися ця вечеря, і від цього я затремтів, як при гарячці від пропасниці.
Що зі мною відбувалося? Чи це я раптово закохався у життя, чи просто почав відчувати страх смерті?
Коли ми вийшли на свіже повітря, я зрозумів, що це було перше з двох. Лам змусив мене відчути це. Вплив наркотику в тому, щоб убити всередині усі почуття. Мій порив до самогубства не був уже таким цілковито негативним, як я думав. Мабуть, це було позитивне бажання того, що можна назвати знеболюванням смерті. Біль життя був надто нестерпним, і вплив царя Лама полягав у тому, щоб підбадьорити мене подивитися життю прямо в очі, що б там воно мені не приготувало, і підкорити його.
Я не боявся смерті більше, ніж у старі часи, коли літав над лінією фронту. Я не був проти смерті, але я хотів померти в бою.
Лу щось доволі жваво розповідала царю Ламові на сходинках ресторану, поки швейцар зупиняв таксі. І тут я усвідомив, що кохаю її, що вона варта боротьби за відновлення, а я негідник, що потягнув її з собою донизу. Я зрозумів свої ревнощі до царя Лама. Його неймовірна сила, навіть оце грубе ставлення приваблювали жінок. Він змусив мене випростатися й протиставити себе йому.
Я не збирався постійно виглядати невдахою в очах Лу.
Ми під’їхали до студії.
Її атмосфера додала нам сил. Я подивився на Лалу зовсім іншими очима. Досі вона здавалася мені трохи важливішою за частину меблів, але сьогодні вона була душею-господинею цього місця. Вона надихала його, надавала йому значення. Цей тісний зв’язок між нею та її повелителем не був жодною мірою особистим. Вона була медіумом, завдяки якому думки Лама ставали доступними.
Фантастичний інтер’єр студії був проекцією його розуму, розтлумаченою через її свідомість у світлі матеріальних речовин. У мене було моторошне відчуття, що якби не вона, то цар Лам був би невидимим.
Будь-які дві речі для його розуму не мали між собою різниці, але через її медитацію він зміг вдавати, що різниця є.
Студію було поділено на кілька частин за допомогою перегородок зі штор. Тут був безперервний ніжний відголос сміху, пісень і танців, перериваючись лише проміжками інтенсивної тиші, яка чомусь мала більше значення, ніж звуки. Вогонь у каміні кидав неясні тіні на скляний дах; і час від часу темними куточками плавно рухалися й зникали у внутрішньому дворику якісь фігури. Ці закутані й приглушені форми володіли моторошною нереальністю.
Студія була наповнена тонким ароматом фіміаму, диму від якого зовсім не було, ніби саме повітря просякло цими запахами.
Наша невеличка вечірка була дуже тихою. Він дав мені й Лу якісь таблетки для приглушення нервового неспокою, який почав нас пробирати після навіть зовсім нетривалого утримання від героїну.
— Я хочу, щоб ви протрималися ще трохи, — пояснив господар студії. — Гострота абстиненції робить потурання ціннішим. Упевнений, ви помітили, що переважна більшість доз зовсім не дають бажаного ефекту.
Це правда. Ми кляли той наркотик за те, що він не відтворює первинних відчуттів. Ми намагалися впоратися з цим і збільшували кількість. Але настав час, коли в нас виробився імунітет до його дії; і ми з жахом уявляли його відсутність, не отримуючи жодного задоволення від його наявності.
— Ці ліки, що я вам дав, — пояснював Лам, — приглушать симптоми і до певної міри дадуть можливість терпіти дискомфорт. Я хочу, щоб ви скористалися можливістю спостерігати за своїм дискомфортом збоку, ніби це хтось інший. Коли ви побачите, що цим можна насолоджуватися замість того, щоб сліпо бігти по героїн для полегшення, це вже буде великий крок у напрямку досягнення розумового контролю.
Тієї ночі Лала кілька разів несподівано й рішуче встрявала між нами так, що було просто неможливо не приділити їй увагу. Пізніше ми дізналися, що це було частиною плану. Вона спостерігала за появою симптомів різкого хвилювання і як тільки помічала їх, то відразу починала втручатися, щоб змінити тему й не дати нам зосередитися на тих симптомах.
Я був дуже вражений, коли десь біля четвертої ранку цар Лам сказав:
— Я тут подумав, що нам усім піде на користь трішки героїну, — і передав його по колу.
Ефект був надзвичайний. Я відчув безмежне полегшення; але це тривало недовго: мабуть, якусь мить, перш ніж я поринув у сон без сновидінь.
Розділ 2. Перша допомога