Місті каже:
— Пригощайся. Візьми одну.
І Ангел розкриває пляшечку і витрушує звідти дві пігулки. Одну з них він кладе до кишені, зазначивши:
— Це — на потім.
Другу він ковтає і запиває джином — і відразу ж його обличчя перекошується страшною блювотною гримасою. Він нахиляється вперед, висолопивши червоно-білого язика та міцно заплющивши очі.
Еммануїл Кант і його подагра. Карен Бліксен та її сифіліс. Пітер сказав би Ангелу Делапорте, що страждання — ключ до натхнення.
Розстеливши ескізи та малюнки на дивані, Місті питає:
— Ну, що скажеш?
Ангел по черзі піднімає і кладе малюнки. Заперечно крутить головою. На міліметр у кожен бік — наче паралізований. І каже:
— Просто неймовірно. — Потім піднімає ще один малюнок і питає: — Яким начинням ти користуєшся?
Це він про пензлі?
— Соболиними пензлями, — пояснює Місті. — Інколи — білоччиними, інколи — бичачими.
— Та ні, дурненька, — каже Ангел. — На комп’ютері — яку програму ти використовуєш для накреслення? Ти ж не могла робити це ручними інструментами. — І Ангел стукає пальцем по замку, зображеному на одному малюнку, та по будинку — на іншому.
— Ручні інструменти?
— Ти ж не користуєшся лінійкою та циркулем? — каже Ангел. — Або транспортиром? У тебе всі кути однаково бездоганні. Ти використовуєш шаблон або трафарет, я правильно кажу?
Місті питає:
— А що таке циркуль?
— Ти ж мусиш знати з курсу геометрії в середній школі, — каже Ангел і розставляє для наочності вказівний та великий пальці. — На одній штанзі у циркуля знаходиться вістря, на іншій — олівець, і таким чином можна креслити бездоганні криві та окружності.
Він бере в руку малюнок будинку на схилі пагорба над узбережжям — океан та дерева — просто відтінки блакитного та зеленого. Єдиний яскравий колір — це жовта цятка, світло у вікні.
— Оцей малюнок можна споглядати цілу вічність, — каже він.
Синдром Стендаля.
Ангел каже:
— Я дам тобі за нього п’ятсот доларів.
А Місті відказує:
— Я не візьму.
Він витягує з теки ще один малюнок і питає:
— А оцей?
Вона не може продати жоден з них.
— Тисяча тебе влаштує? — питає Ангел. — Я дам тобі тисячу тільки за один цей малюнок.
Тисяча баксів… Та Місті все одно каже:
— Ні.
Ангел поглянув на неї і пропонує:
— Я дам тобі десять тисяч доларів за всі малюнки оптом. Десять тисяч доларів. Готівкою.
Місті почала була відмовлятися, та…
Та Ангел каже:
— Двадцять тисяч.
Місті зітхає, і…
Ангел наполягає:
— П’ятдесят тисяч доларів.
Місті втуплюється в підлогу.
— Чому, — питається Ангел, — у мене виникає таке відчуття, що ти скажеш «ні», навіть коли я запропоную тобі мільйон доларів?
Тому що ці малюнки не закінчені. Вони — не доведені до бездоганності. Їх іще не можна демонструвати публічно — поки що не можна. Є такі, над якими вона ще навіть не починала працювати. Місті не може їх продати, бо вони потрібні їй як ескізи для чогось більшого. Вони — частина чогось такого, чого вона ще не бачить у своїй уяві. Вони — як ключі, як зачіпки.
Хтозна, чому ми робимо те, що ми робимо.
Місті питає:
— А чому ти пропонуєш мені так багато грошей? Це що, якась перевірка?
І Ангел розкриває змійку на фототорбі та й каже:
— Я хочу тобі дещо показати. — І дістає з торби якісь блискучі інструменти. Один — це два гострих штирі, що з’єднуються у формі літери V. Другий — це металеве півколо у вигляді літери D, розбите на дюймові позначки зі свого прямолінійного боку.
Ангел прикладає металеву літеру D до ескіза сільського будинку і каже:
— Усі твої прямі лінії бездоганні. — Потім він прикладає інструмент пласко до акварелі із зображенням котеджу — і там усі лінії теж бездоганні. — Це транспортир, — пояснює він. — Ним міряють кути.
Ангел прикладає транспортир до малюнка за малюнком і каже:
— Усі твої кути — ідеальні. Бездоганні прямі кути. Бездоганні кути сорок п’ять градусів. Я помітив це ще на малюнку крісла.
Потім Ангел бере в руку У-подібний інструмент і пояснює:
— Це — циркуль. Ним малюють ідеальні криві та окружності. — Він устромлює одну штангу циркуля в центр малюнка, зробленого вугільним олівцем. Потім обертає другу штангу навколо першої і каже: — Кожна окружність ідеальна. Кожен соняшник та купальня для птахів. Кожен вигин — теж ідеальний.