Усе — щоденник.
До речі, детектив Стілтон усе це записує, шкрябаючи у своєму блокноті. Задокументовує кожне її малорозбір-ливе слово.
Місті мусить заткнутися, інакше в неї заберуть Теббі і відвезуть її до державного притулку.
Якась жінка реєструє їх за своїм столиком. Вони розписуються в щоденному журналі відвідувань, і їм видають пластикові значки, які треба причепити до одежі. Місті вдягла одну з найулюбленіших брошок Пітера: великий завиток із жовтих штучних діамантів, — усі камінці надщерблені та потьмянілі. На декотрих з них срібна станіоль відлущилася, і вони більше не іскряться. І з вигляду не кращі за розбите пляшкове скло, що валяється на вулиці.
Місті чіпляє пластмасовий значок біля брошки.
Детектив каже:
— Схоже, що вона стара.
А Місті відказує:
— Чоловік подарував мені її, коли ми ще зустрічалися.
Вони чекають ліфт, коли детектив каже:
— Мені потрібен доказ, що ваш чоловік був тут протягом останніх двох діб. — Перевівши погляд з мигаючого індикатора поверхів на Місті, він каже: — А вам, можливо, доведеться надати документальні свідчення вашого перебування на острові за цей самий період часу.
Ліфт розчиняється, і вони вступають усередину. Двері зачиняються, і Місті натискає кнопку третього поверху.
Уставившись на двері, вони якусь мить мовчать, а потім озивається Стілтон:
— Я маю ордер на його арешт. — І ляскає себе по нагрудній кишені своєї спортивної куртки.
Ліфт зупиняється. Двері розкриваються. Місті й полісмен виходять.
Детектив Стілтон розкриває свій блокнот, щось там читає і питає:
— Ви знаєте людей із проїзду Західна затока, 346?
Місті, яка йде попереду нього коридором, перепитує:
— А що?
— Ваш чоловік робив там реконструкцію минулого року, — пояснює детектив.
Це там, де зникла господарча кімната.
— А як щодо Північного Соснового шляху, 7856? — питає Стілтон.
Це там, де зникла білизняна кімната.
Місті відповідає ствердно. Так. Вона бачила, що там натворив Пітер, але домовласників тамтешніх не знає, ні.
Детектив Стілтон із ляском закриває блокнот і каже:
— Обидва будинки минулої ночі згоріли. П’ять днів тому згорів іще один будинок. А перед тим був знищений іще один будинок, що його реконструював ваш чоловік.
А в кожному з цих випадків — підпал. Усі будинки, в яких Пітер залишив свої сповнені ненависті графіті, — усі вони займаються. Учора поліція отримала листа від однієї групи, яка взяла на себе відповідальність за ці підпали. Океанський альянс за свободу. Скорочено — ОАС. Бони хочуть покласти край усякому будівництву на узбережжі.
Ідучи за Місті довгим коридором із лінолеумною підлогою, детектив каже:
— Рух за верховенство білих та Партія зелених мають зв’язки, що тягнуться в минуле. — Він пояснює: — Від захисту природи до захисту расової чистоти відстань досить коротка.
Вони доходять до палати Пітера, і Стілтон каже:
— Якщо ваш чоловік не зможе довести, що він був у шпиталі кожну з тих ночей, коли стались підпали, мені доведеться заарештувати його. — І знову ляскає по' нагрудній кишені куртки, де лежить ордер.
Занавіска довкола ліжка Пітера щільно запнута. За нею чути енергійний шум дихального пристрою, що накачує повітря. Чути тихеньке пілікання серцевого монітора. Чути також, як у навушниках слабенько дзижчить якийсь твір Модарта.
Місті відкидає занавіску навколо ліжка.
Урочисте відкриття. Вечір прем’єри.
І Місті каже:
— Будьте моїм гостем. Питайте в нього все, що бажаєте.
На ліжку — скрючений на боці скелет, з восковою шкірою, наче зроблений з пап’є-маше. Біло-голуба мумія зі схожими на блискавки венами, що розгалужуються під шкірою. Коліна підтягнуті до грудей. Спина вигнута так, що голова ледь не торкається схудлих сідниць. Ступні гострі як застругані палиці. Нігті на ногах — довгі та темно-жовті. Кисті рук скрючені так сильно, що нігті повпивалися в бинти, намотані для захисту долонь. Тонка в’язана ковдра відсунута в ноги матраца. Прозорі та жовті трубки входять і виходять з передпліч, живота, потемнілого зів’ялоґо пеніса та з черепної коробки. М’язів залишилося так мало, що коліна, лікті, кістляві ступні та кисті рук здаються масивними і непропорційно великими.
Губи, блискучі від вазелінової олії, позападали, і за ними видніються чорні діри там, де колись були зуби.
Коли завісу відсунуто, стає чути сморід усього цього — просякнутих спиртом тампонів, сечі, пролежнів та пом’якшувального шкірного крему. Запах розігрітої пластмаси. Гарячий запах хлорки та порохнистий запах гумових рукавичок.