Щоденник твого життя.
Гофрована блакитна трубка апарата штучного дихання встромлена в отвір посередині горла. Смужки білого хірургічного пластиру заліплюють очі. Голова поголена, щоб можна було підключити монітор кров’яного тиску, але брудне й нечесане волосся щетиниться на грудях та на мішечку обвислої шкіри поміж стегнами.
Таке ж саме чорне волосся, як і в Теббі.
Твоє чорне волосся.
Притримуючи занавіску рукою, Місті каже:
— Як бачите, мій чоловік не надто полюбляє багато гуляти.
У всьому, що ти робиш, видно твою руку.
Детектив Стілтон на мить закляк. Потім прокашлявся і ковтнув слину. Його levator labii superioris підтягує йому верхню губу аж до ніздрів, і він заглиблює своє обличчя в блокнот. Заскрипіла ручка, щось записуючи.
У маленькому столику побіля ліжка Місті знаходить спиртові тампони і розриває на одному з них пластикову упаковку. Коматозні пацієнти класифікуються згідно з так званою коматозною шкалою Ґлазґо, пояснює вона детективу. Шкала охоплює пацієнтів від цілком свідомих до непритомних та несприйнятливих. Ви даєте пацієнту голосову команду і спостерігаєте, чи рухається він у відповідь на неї. Або ж говорить. Або ж очима блимає.
Детектив Стілтон питає:
— А що ви можете мені розказати про Пітерового батька?
— Ну, — каже Місті, — він як фонтанчик для пиття.
Детектив підводить на неї здивований погляд. Брови стиснуті докупи. Зморщувальний м’яз виконує свою функцію.
Місті розповідає йому, що на пам’ять про Гарроу вона кинула пачку купюр у чудернацький мідний питний фонтанчик. Він знаходиться там, де Вільхова вулиця виходить на Межову авеню, побіля готелю. А прах Гарроу вона розвіяла під час церемонії на мисі Чекайленд-Пойнт.
Усе це детектив Стілтон зашкрябує у свій блокнот.
Спиртовим тампоном Місті витирає Пітерові шкіру довкола соска на грудях.
Місті знімає з його голови навушники, бере голову обома руками і повертає на подушці так, щоб він дивився в стелю. Місті відстібає брошку від свого плаття.
Найнижчий бал, який можна отримати за шкалою Глазго, — це три. Це значить, що ви зовсім не рухаєтеся, зовсім не розмовляєте і зовсім не кліпаєте очима. Хай що вам кажуть і що роблять із вами люди. Ви просто не реагуєте.
Брошка розстібається і перетворюється на шпильку завдовжки з мізинець Місті: Вона протирає шпильку спиртом.
Детектив зупиняється і, не відриваючи ручки від блокнота, питає:
— А ваша донька хоч коли-небудь приходить провідати?
Місті хитає головою.
— А його матір?
І Місті відповідає:
— Моя донька проводить більшість часу зі своєю бабусею. — Місті дивиться на шпильку — чисту й відполіровану до срібного блиску. — Вони ходять на гаражні розпродажі, — пояснює вона. — Моя свекруха працює на фірму, яка знаходить людям китайський фарфоровий посуд із візерунком, який уже не випускається.
Місті здирає плівку з очей Пітера.
З твоїх очей.
Місті розкриває його очі пальцями, схиляється низько над лицем і кричить:
— Дітере!
Місті кричить:
— Пітере, як насправді помер твій батько?
Бризкаючи слиною йому в очі, де одна зіниця більша за іншу, Місті горлає:
— Ти що — член якогось нацистського екологічно-терористичного угруповання?
Зиркнувши на детектива, вона знову горлає:
— Ти і справді тишком-нишком вислизаєш із шпиталю кожної ночі, щоб підпалювати будинки?
Місті горлає:
— Ти що — перевертень?
Океанський альянс за свободу.
Стілтон схрещує руки на грудях і низько нахиляє голову, спідлоба спостерігаючи за Місті. М'язи orbicularis oris довкола його рота стискають йому губи в тоненьку пряму лінію. Фронтальний м’яз піднімає йому брови, і на його лобі утворюються три зморшки, що йдуть від скроні до скроні. Зморшки, яких досі там не було.
Однією рукою Місті бере Пітера за сосок і відтягує його догори.
Своєю другою рукою Місті проштрикує сосок шпилькою. А потім витягує її.
А серцевий монітор ціпкає, як і ціпкав, — ні на удар швидше, ні на удар повільніше.
Місті каже:
— Пітере, любий, ти відчуваєш оце? — І знову всаджує в нього шпильку.
Щоб кожного разу ти відчував новий біль. За методом Станіславського.
До речі, щоб ти знав: біля соска така товста шрамна тканина, що проштрикнути її — це все одно, що проштрикнути колесо трактора. Шкіра соска страшенно розтягується під тиском шпильки і аж потім нарешті піддається.
Місті кричить:
— Навіщо ти себе вбив?
Зіниці Пітера витріщаються в стелю, одна — широко розкрита, а друга — як булавочна голка.