нашої компанії, тому не запитав ім’я. - Тут це звичайне діло. Через борги, злочини, чи по факту народження. Вас також можуть продати в рабство, якщо у вас немає документів, що засвідчують особу. Торговці рабами рідко мають уявлення про мораль чи честь.
- Але у нас немає нічого подібного! - вигукнула друга дівчина, чиє світле волосся
нагадувало сонячне світло. Голос в неї був не таких пронизливий, тому глухою я не лишилась.
- Не хвилюйтеся, вони будуть надані разом із грошима, які вже чекають у
канцелярії. Мій помічник проводить вас туди пізніше. Але я звертаю вашу увагу: гроші надаються в борг.
Радісний гомін, що з’явився на словах “гроші” стих. - Там же вам пояснять приблизний курс, щоб ви не витратили все на першу-ліпшу
покупку, не знаючи справжньої вартості речей. Ще питання?
- Що станеться, якщо нас вб'ють? - запитав рогатик. - Ви помрете.
- І не переродимося в храмі? - до чого ж писклявий голос в срібновласки. - З якого дива?! Ви такі ж, як і всі, що живуть тут. Тільки якщо це особливість вашої
раси, тоді так, ви відродитесь, але де саме не знаю. Далі? Питань поки не маєте? Тоді трохи вам розповім про світ в якому вам належить жити. Якщо ви звернули увагу на стіні в мене висить мапа, можете її не лише добре роздивитися, а й запам'ятати. Материк, як вже помітили, в нас один, з купою островів вздовж усього узбережжя. Деякі острови такі маленькі, що навіть не відображаються на мапі. А є такі на яких розташовано по декілька країн. Ви зараз знаходитесь тут, - для цього йому знадобилося піднятися зі стільця і підійти до стіни, ми також схопилися і наблизились. - Це Дорим - столиця Доримського князівства, в якій живе купа різноманітних рас. Країною править князь і рада жерців. Через це нас магів тут не люблять - лише терплять за необхідністю. Якщо проїхати вздовж Північного Шляху на захід до Норгерда, а потім трохи звернути на південь - потрапите до Маг-Рівіка. Міста магів, де знаходиться одна зі шкіл. Щоб дістатися іншої, то треба довго їхати вздовж Великого Шляху, до самого Лакаіра. Потім взяти на схід й проїхати по Південному до Хетбурга - і вже від нього легко потрапити до Маг-Коріфа. Дорога, як бачите, не близька, але між містами є портали. Великі, що ведуть до Норгерда, Вексдола, Мілет-Дуна чи Лакаіра. Це портали в один перехід. А є маленькі - на відстань лише в п’ять фатт.
- А скільки буде в метрах? - запитав Бран.
- Навіть уявлення не маю. А метр - це скільки?
- Приблизно так, - показала вже я на собі, а потім засоромившись додала, - Я Ятаар
Ольше.
- Дуже багато, - злегка хмикнув маг. - Простіше, мабуть, буде сказати, що це в
середньому п’ять днів пішої прогулянки.
Я про себе присвиснула. Це ж більше тисячі кілометрів виходить. Нічого собі світ! - Продовжимо, - мовив Райлі Ланг. - Зараз в нас перший день Морозія, останнього
місяця сто п’ятдесят шостого року від дня завершення Великої Війни. Коротко: війна відбувалася між магами та жерцями. Перемоги як такої жодна зі сторін не отримала, але було підписано перемир'я, яке і по цей день триває. При зустрічі ми ввічливо вітаємося, при розмові - терпимо і навіть посміхаємося на жарти. Але за спиною один одного лаємо та проклинаємо. Чаклунів захищають амулети та заклинання, жерців - їхні боги. Так, боги в цьому світі справді існують і істинно віруючим відповідають та допомагають, даруючи свою силу. Саме поява Головного і стала крапкою в війні. З цим розібралися. А! Ледь не забув. Якщо ви хочете зв’язатися з представниками свої раси, то самостійно до них звертаєтесь. Але не факт що вони вас приймуть. Що ще?
- Скільки місяців в році? - підняв руку запитала я.
- Дякую що нагадали, - кивнув Райлі. - Місяців дванадцять. В кожному по тридцять
п’ять днів. В тижні дев'ять днів, які називаються просто: перший, другий й так далі. А от назви місяців запам'ятовуйте. Та краще вам було б записати. Ось для охочих пергамент та пір’я.
Бажаючи були. Ми всі підхопилися та взяли по листку жовтуватого кольору.
Згуртувавшись навколо столу, почали писати.
Сребний, лютерій, діаманій, кветовий, травневий, смарагдий, медяний, врожарій,
рубіний, злотарій та листопарій. До назв місяців додали ще назви монет, та їхній курс. Золоті називалися джубами й складалися з сотні срібних ассімів. Ті своєю чергою з сотні чалків - бронзових кругляків. За один чалк давали десять мідних хросів. Один перехід між малими порталами складав п'ятдесят ассімів, а між великими - аж три джуба. Я вже прикинула у скільки обійдеться дорога до школи. Якщо маленькими, то чотириста п’ятдесят, а якщо великим плюс один маленький - то триста п’ятдесят срібних монет. А судячи з того що розповідав маг, це були великі гроші, яких вистачить від трьох до шести місяців скромного життя. Тож порталами користувалися лише заможні люди, чи розумні - так було слід звертатися, або маги, які вже вступили до гільдії й користувалися знижками. А велика кількість чаклунів володіла магією переміщення й порталами взагалі не користувалися.