Просто в яблучко! Те, що треба!), повз нас, стукаючи паличкою, пройшов мій старий знайомий — сліпий. Він явно чекав, поки до нього підійде нова жервта і допоможе перейти вулицю. Grandmère побачила його і розчулилася. Вона мені каже:
— Амеліє, піди допоможи бідолашному юнакові.
Та я вже знаю ці приколи. Я така:
— Нізащо.
— Амеліє! — Grandmère в шоці. — Одна з невід’ємних рис принцеси — це її безмежна доброта до людей. А тепер іди і допоможи тому юнакові перейти вулицю.
— Ні, Grandmère, — відповідаю. — Якщо ти думаєш, що йому потрібна допомога, іди і сама допоможи..
Тож Grandmère, гордо випроставшись, — мабуть, із наміром показати мені, яка вона безмежно добра, — підійшла до сліпого хлопця і сказала, змінивши голос:
— Дозвольте мені допомогти вам, юначе…
Сліпий схопив Grandmère за руку. Гадаю, йому сподобалася бабусина рука, бо він промимрив:
— О, дякую, пані.
І вони з Grandmère почали переходити вулицю.
Знаєте, я не думала, що сліпий спробує лапати бабусю. Справді не думала, бо тоді б я їй не дозволила йому допомогти. Звісно, Grandmère не така вже й молоденька і свіженька, якщо ви розумієте, про що я. Я не могла уявити, що якийсь хлопець, хоч і сліпий, захоче її лапати.
Коли зненацька я почула дике волання Grandmère і побачила, як її водій і наш сусід, який змінив стать, біжать до неї на допомогу.
Але Grandmère не потрібна була їхня допомога. Вона врізала сумочкою сліпому по пиці так, що з того злетіли окуляри. І всі побачили: ніякий він не сліпий.
Дозвольте мені дещо вам сказати: думаю, він не скоро з’явиться на нашій вулиці.
Після всіх тих криків я відчула майже блаженство, коли змогла піти додому і попрацювати над домашкою з алгебри, що я і робила решту дня. Мені потрібні були спокій і тиша.
ТРИ РЕЧІ, ЯКІ МИ ДУЖЕ РЕКОМЕНДУЄМО ВАМ ЗРОБИТИ:
1. Прочитати «Щоденники принцеси, частина друга: Принцеса в центрі уваги» (дивіться уривок нижче).
2. Подивитися фільм «Щоденники принцеси», в якому знялися Ен Гетауей у ролі Мії, Хізер Матараццо в ролі Діл і, Менді Мур у ролі Лани, Джулія Ендрюс у ролі Grandmère.
3. Зайти на вебсайт Меґ Кебот (www.megcabot.com), щоб дізнатися про «Щоденники принцеси» ще більше.
Насолоджуйтеся!
У мене є одне запитання: чому мені завжди не щастить?
Адже хіба з мене не досить того, що:
1. Я з народження приречена на те, що в мене ніколи не буде нормальних грудей.
2. Мої ступні такої ж довжини, як у нормальної людини стегно.
3. Я єдина спадкоємиця трону одного з європейських князівств.
4. Мій середній бал, попри всі зусилля, такий низький, що далі вже нікуди.
5. У мене з’явився таємний залицяльник, який себе не виказує, і вся Америка дізнається про те, хто він, у понеділок, після нічного показу мого ексклюзивного інтерв’ю в передачі «Двадцять чотири години сім днів на тиждень».
І на додачу до всього цього виявилося, що я єдина серед моїх подружок ще не цілувалася по-французьки.
Серйозно. Лілі наполягла на тому, щоб для шоу, яке відбудеться наступного тижня, ми зняли гру. Вона назвала її «Сповідальня», або ж «Кажи правду чи виконуй бажання». Так вона сподівається донести до глядача, на які дегенеративні низини опустилася теперішня молодь. Тому вона змусила всіх нас зізнатися в камеру про наші найгірші гріхи, і виявилося: ВСІМ — Шаміці, Тіні Хакім Баба, Лінг Су та Лілі — хлопці вже запихали язика в рота. Всім.
Окрім мне.
Боже, я така потвора. Єдиний раз у житті мене поцілував хлопець, і то лише для того, щоб його фотографія опинилася в газетах.
Так, він рухав язиком, але повірте мені, я не відкривала рота.
І через те, що я ніколи не цілувалася по-французьки і мені ні в чому було зізнаватися, Лілі вирішила покарати мене і наказала мені виконувати Бажання. Вона навіть не поцікавилася, чи хочу я сказати ПРАВДУ.
Лілі кинула виклик, що мені слабо кинути баклажан на дорогу з вікна її спальні, яка на шістнадцятому поверсі.
Я сказала: даю 100 %, що зроблю це, хоча, звісно, мені й не дуже хочеться. Це ж так тупо. Хтось може від цього постраждати. Я є яскравою представницею американської молоді, яка опустилася на дегенеративні низини, але все одно не хотіла нікому розбивати голову.
Але що я могла вдіяти? Мені кинули виклик. Тут уже не відкрутишся. Звісно, погано, що я ніколи не цілувалася по-французьки. Але мені не хочеться, щоб мене вважали занудою.