За мостом вони побачили величезну оббиту міддю браму. Металеві завіси на півкруглих дерев’яних стулках виблискували на сонці. Четверо рицарів, вишикуваних лавою, могли б проїхати цією брамою, висота якої була така, що підняті знамена і стяги вільно проходили під аркою, не торкаючись її. Брама стояла замкнена на засув. Будь-яким тараном було годі пробити її.
Замок огинала дорога рудувато-брунатного кольору. Подекуди вона відходила від рову й губилася в лісових смугах, потім з’являлася знову біля брами замку. Край дороги, десь у сотні ярдів від підйомного мосту, росло старе гумове дерево, розлогі віти якого створювали оазис прохолоди й затінку в цей спекотний сонячний ранок.
Під гумовим деревом на спині, склавши пазуристі лапи на гладкому череві, лежала дивна тварина. Стоячи, вона нагадувала б динозавра, бо була величезного зросту, але зараз виглядала досить сумирною, оскільки спала глибоким сном.
Пітер і Сіра Шкурка вийшли з лісу і, наблизившись до цього чудовиська, почали його розглядати. В нього було тіло гігантського вомбата, товстий гнучкий хвіст кенгуру, довга шия жирафа і голова дракона. Але, на відміну від дракона, на його тілі не було луски і рогових гребінців, з кінчика хвоста до носа він був укритий шерстю. На голові довга скуйовджена шерсть, яка, вочевидь, ніколи не розчісувалася, звисала йому на очі. Він хропів уві сні, і його передні лапи, складені на череві, піднімалися і опускалися у такт хропінню.
— Що це за створіння? — здивовано запитав Пітер.
— Це баньїп, який і вдень і вночі стереже прекрасну принцесу. Нам про нього розповідали.
— Так, я забув.
— Він надзвичайно жорстокий, — вела далі Сіра Шкурка, але коли пролунало чергове хропіння, вона засумнівалася в цьому. — В усякому разі, так говорять. Баньїп десятками вбиває рицарів і принців. Палить і спопеляє їх вогнем, який викидає зі своїх ніздрів. Подивись на них, це ж два димарі. Треба подумати, як нам його побороти. В нього таке гаряче дихання, що можна смажити грінки. Мені це зовсім не подобається.
Не встигли вони зробити й кроку, як баньїп раптом сів і здивовано поглянув на них.
— Що ви обоє тут робите? — заревів він. — Як вас звуть? Хто ви такі? Струнко! Проскандуйте по літерах слово «фантасмагорія». Екскурсії для туристів по встановленій ціні починаються о другій годині. Ви прямуєте до об’єкта показу через центральний вхід, а виносять вас звідти на ношах з чорного ходу. В замку є черговий лікар. А тепер або говоріть, або не розкривайте рота.
Баньїп змовк і чекав на відповідь.
— Ваше привітання здалося мені нісенітницею з нісенітниць, — сказав Пітер.
— Згода, — мовив баньїп. — Люблю нісенітниці. Кажи далі.
— Це ви стережете прекрасну принцесу? — запитав Пітер.
— Я, ну то й що?
— Я прийшов, щоб визволити її.
— Ага, ось у чому справа! — вигукнув баньїп. — Прикро, надзвичайно прикро. Я не люблю вбивати привітних хлопців, ніколи не любив. Але це моя робота. Я вбиваю рицарів на чорних конях і командорів на білих конях. Я вбиваю найрізноманітніших принців. Мені байдуже, хто вони, я вбиваю їх без будь-якої упередженості. Я мушу захищати прекрасну принцесу від усіх, хто намагається визволити її. Вона невизвольна, якщо можна так висловитися. Доводжу до твого відома, — поквапився він додати, — найнаполегливішим король ставить завдання. Але оскільки їх неможливо виконати, всіх принців і рицарів все одно вбивають. Твоя смерть буде цілковито безболісна. Це я гарантую. Ти нічого не відчуєш. Сподіваюсь, ви мене правильно розумієте. Я вбиваю людей струменем води. Це чисто, не шкодить здоров’ю і не залишає бруду.
— Як це «вбиваю людей»? — запитала Сіра Шкурка. — Що ви маєте на увазі? Ні я, ні Пітер ніколи не погодимося на таку смерть. Вам треба бути обережним, вдаючись до таких погроз. Знаєте, за такі речі можна заробити п’ястуком по носі.
— Отакої… Що вона говорить? — сказав баньїп презирливо. — Я лише раз дмухну із своїх ніздрів, і ти відкотишся по дорозі на сто ярдів. Боже мій, тітко! Я чемпіон світу з видмухування води, а ти наважуєшся говорити, що я зароблю по носі.
Баньїп закинув голову і зайшовся сміхом.
— Я гадала, що ви із своїх ніздрів викидаєте полум’я, — сказала Сіра Шкурка, ніяковіючи від веселощів баньїпа. — Як же ви можете стерегти прекрасну принцесу, якщо ви не дихаєте вогнем?