— Мене це теж дивує,— мовив король похмуро.
Баньїп заглибився у підрахунки, які робив у своєму записнику, подивився на стелю, постукав олівцем по зубах. На одній із сторінок записника він намалював кінську голову, закреслив її й промовив:
— Враховуючи правила змагань, зазначені в третьому Розділі меморандуму, і зміст подальших посилань, я оголошую переможцем горбаня Мика.
Люди зааплодували і закричали: «Ура!»
Якась фрейліна знепритомніла, не тому, що в цьому була потреба, просто їй подобалося непритомніти на таких змаганнях. Її шляхетна вдача не переносила брехні.
Король лютував. Він скочив з трону, поли його плаща розлетілися, мов крила. Він затримався на сходах, що вели до трону, і сердито вигукнув:
— Я обурений результатом змагань! Тепер ніхто не віритиме видатним брехунам. Я змушений буду вибачатись перед директором компанії «Олово, мідь, цинк, свинець, золото» за те, що ми не виправдали його сподівань на інтелектуальну гру.
— Дуже прошу вас, не робіть сцен, — сказав генеральний директор, написав щось на клаптику паперу й віддав його королю. «Завжди будемо раді прийняти вас членом нашої Ради директорів». Настрій короля після того, як він прочитав цю записку, значно поліпшився, але лють його не вгамувалась.
— Нічого, залишилося ще два завдання і є можливість перевірити, на що здатний цей самозванець, який удає із себе принца. Нехай приведе сюди Вогнекса, дикого коня з Глибоких гір, осідланого, загнузданого і об’їждженого. Лише тоді він зможе взятися за виконання останнього завдання, — сказав король і попрямував до виходу.
За ним рушила королева. Надворі трапилася прикра подія — королева наступила підбором на свій шлейф і одірвала облямівку. Якась фрейліна кинулася закріпляти її шпилькою. Королю довелося стояти й чекати на королеву, зберігаючи почуття власної гідності, що насилу вдавалося йому після поразки в змаганні з брехні.
Пітер провів принцесу Ловану до її покою. Вони йшли під руку довгими коридорами замку й віталися з людьми, яких зустрічали по дорозі. Обоє привітно вклонялися. Пітер піднімав свого капелюха з пером, а принцеса ласкаво всміхалася. Потім ті, до кого вона всміхалася, говорили:
— Це було так прекрасно, як спів лісових пташок.
Розділ 17
Повернення чоловіка на ім’я Віллі-Віллі
Залишивши Ловану в її покої, Пітер побіг через підйомний міст до великого дерева, де на нього чекали горбань Мик і баньїп. Сіра Шкурка пішла по Місячне Сяйво, який пасся досить далеко від дороги.
Баньїп лежав горілиць у затінку, склавши руки на череві, і роздумував над тим, як виконати друге завдання.
Пітер сів біля нього.
— Я багато думав над тим, як знайти Вогнекса, — мовив він. — У горах сотні долин, і він може пастися у будь-якій з них. Ми можемо шукати місяцями і не знайти його. Я знаю чоловіка, який скаже нам, де пасеться Вогнекс.
— Це позбавить нас зайвого клопоту, — сказав горбань Мик. — Як його звати?
— Віллі-Віллі. Сіра Шкурка і я зустріли його в пустелі Самотності. В нього є телескоп, у який він бачить на сотні миль.
— Як з ним зустрітися? — запитав горбань Мик.
— Це важко, — мовив Пітер. — Він живе далеко звідси.
— У пустелі Самотності?
— Так.
— У нас гарні коні. На них ми дістанемося туди досить швидко.
— Як ви збираєтесь приборкати Вогнекса, коли спіймаєте його? — запитав баньїп. — Це величезний кінь із жахливим норовом.
— Коли ми спіймаємо Вогнекса, Пітер об’їздить його, — сказав горбань Мик. — Я сам вчив хлопця їздити верхи.
— Безумовно, я приборкаю його, — промовив Пітер не досить упевнено.
— Я вірю, що ти зумієш це зробити, — сказав горбань Мик. — Ти відважний хлопець і маєш добре серце. Звичайно, тобі доведеться переодягтися. Перо на капелюсі тріпотітиме, мов комишина, коли твоя голова буде тіпатися. Об’їжджаючи Вогнекса, бережи голову. Пропадеш, якщо забудеш про це. Я дам тобі штани для їзди верхи і мою стару червону сорочку. Сідло і вуздечку візьми свої. Об’їжджати коня треба довго. Всю вагу тіла перенеси на ноги, міцно тримай їх у стременах. Рухайся разом з конем. Дивись уперед. Коли він стрибатиме до неба, випереджай його. Позбудься скутості. Розслабся. Роби все легко й гарно. Не смикай коня з боку в бік. Нехай це роблять учасники родео. Запам’ятай, він басує, доки в нього вистачає повітря в грудях. Потім він форкне і знов береться за своє. Тієї ж миті переводь дух і ти, отак і приборкаєш його.