Корона випромінювала сяйво, яке освітлювало все навколо. Внутрішнє світло осявало миле личко Ловани. Дерева застигли в мовчанні, все завмерло, щоб зайвим рухом не розвіяти її чарівності.
У медальйоні, що висів на шиї прекрасної принцеси, зберігалася чарівна пелюстка, яка сповнила її гідністю й шляхетністю. Оце вже була справжня, доросла принцеса Лована.
У сяйві корони Пітер теж змінився. Він повищав на два дюйми, його плечі поширшали. Тепер це був стрункий і сильний принц.
— Лована і я дякуємо вам. Незабаром ми зможемо відвідати вас. Я хочу показати Ловані вашу кухню, — звернувся він до велетня, дивлячись угору.
— Завжди радий бачити вас у своєму замку. Тільки виберіть день, коли на кухні гарна погода. Зараз я маю попрощатися з вами. Мені до світанку треба пройти досить довгий шлях.
Він рушив, і ще довго з лісу долинали звуки його руйнівних кроків, які затихли, коли велетень переступив через перше пасмо гір.
Відьма теж поривалася піти. На неї чекала робота — треба було підмітати аж до ранку.
— Пітере, коли ваше весілля? — запитала вона.
— Післязавтра, — відповів Пітер. — Ви прийдете?
— Так, неодмінно. Але ось що я хочу знати: чи домовилися ви вже з фотографом? Я б хотіла бути вашим офіційним фотографом, якщо ви не проти. В мене найкраща в світі колекція фотокамер. Деякі з них пристосовані лише для зйомок зірок або чогось подібного, але я можу полетіти на Місяць і зробити довгофокусний знімок тебе з Лованою, коли ви проходитимете підйомним мостом. Це буде надзвичайно оригінальне фото.
— Просимо вас бути нашим офіційним фотографом! — вигукнула Лована. — Я дуже хочу, щоб нас сфотографували з Місяця.
— Отже, домовилися, — сказала відьма і майнула на Місяць, залишивши за собою вогняний хвіст.
— Ну й швидкість у цієї мітли! Ніколи таких не бачив, — промовив баньїп, який мирно спав собі біля озера. — Це справжня спортивна модель з величезним прискоренням.
Він огледівся і побачив, що розмовляє сам із собою. Пітер і Лована поверталися до замку. Баньїп рушив за ними, бурмочучи щось собі під ніс.
Друзі дійшли до великого дерева, коли раптом побачили горбаня Мика, який мчав галопом їм назустріч. Вогнекс, весь змилений, високо тримав голову.
Передусім горбань Мик поцікавився, чи прибули вже велетень і відьма. Поки він порався біля Вогнекса, Пітер розповів йому про все, що з ним трапилося, і про те, як знайшли корону.
— Отже, тепер ти виконав усі завдання, — сказав старий. — Залишилося тільки відгуляти весілля. Перед цим я маю добре виспатися.
Він поставив Вогнекса у стайню, загорнувся в ковдру й заснув просто неба. Навіть хропіння баньїпа не завадило йому. Пітер провів Ловану до її покою, потім зручно вмостився у спальному мішку, який йому видобула Сіра Шкурка, і незабаром теж поринув у сон.
Розділ 21
Пітер одружується з прекрасною принцесою
У день весілля Ловани й Пітера народ з усієї округи йшов і їхав до замку, святково прикрашеного стягами. Пурпурові з золотом, помаранчеві з блакиттю, вони майоріли на вітрі, мов язики, що співали пісню радості принцесі Ловані.
У своїй кімнаті вона готувалася до весілля. Її оточили фрейліни, які щось обсмикували, щось розправляли. Сукня принцеси з коштовного шовку кольору слонової кості виблискувала дорогоцінним камінням. На Ловані був золотий медальйон, прикрашений діамантами, — схованка чарівної пелюстки. Краса принцеси викликала загальне захоплення.
Це вже було не сумне створіння, що тремтіло від думки про іспити і покірно вислуховувало повчання короля й королеви. Щаслива і вільна, дівчина виходила заміж за того, кого любила. Не буде більше в’їдливих зауважень королеви, егоїстичних наказів короля.
Король сидів у кабінеті, підраховуючи свої скарби, які оцінювались у сорок мільйонів доларів. І ось настала жахлива мить: він мав відрахувати від усіх тих скарбів вартість Вогнекса і золотої корони з діамантами. Король завжди включав їх до загальної суми багатств, а зараз вони пливли з рук, і йому було боляче думати про це.
Коли Пітер з’явився перед ним з короною, здивуванню короля не було меж, адже він був переконаний, що та корона навічно похована на дні озера. Після того, як Лована почистила й помила корону, її діаманти випромінювали таке яскраве світло, що король мусив надіти сонцезахисні окуляри, щоб не сліпило очі. Королю страшенно кортіло відібрати в Пітера корону. Він щось бурмотів, намагаючись вигадати ще якесь завдання, яке вже напевно не буде виконане.