— Так Люда залишилась на човні? — спитав шкіпер.
— Так. Ми умовились, що вона морочитиме піратів, даючи їм відповіді на всі запитання, але, звичайно, неправдиві. Я сподівався, що наші кораблі вже женуться за човном, бо «Розвідувач риби» мусив сповістити їх про події цієї ночі.
III. ЩЕ ОДНА ЗУСТРІЧ
Після останніх безсонних ночей Марко і Яся швидко відчули, як у них почали злипатись очі. Яся так і заснула, не дочекавшись смаженої риби. Її на руках віднесли в рубку. Марко ліг біля порога, наче збирався охороняти свою супутницю. Перед тим як заснути, витяг з-за пазухи синій пакет і поклав на поличку, прикріплену до стіни рубки. Рибалки побажали обом приємних снів, але ні Марко, ні Яся вже не чули тих побажань, бо Яся спала, коли її вкладали, а Марко втратив слух і зір, як тільки голова його торкнулася маленької власної подушки. Вже не чули вони, як знов запрацював мотор, як весело гомонів Левко і як Стах поправляв Андрія, коли той почав розповідати, що він одного разу бачив у Лузанах в цирку дельфіна-акробата, який їздив верхи на коні.
Але найбільше розмова крутилась навколо подій останнього часу на Лебединому острові, підводного човна та пригод Марка і Ясі. З жалем згадували Люду, висловлювали сподіванки, що, може, вона якось врятується.
Хоча «Колумб» мав іти в Лузани, але тепер шкіпер вирішив змінити курс і зайти на Лебединий острів, щоб одвезти туди Марка і Ясю та сповістити про підводний човен і Люду.
На думку шкіпера, треба було, раніш ніж заходити в Соколину бухту, пройти навпростець до маяка і одвезти Марка прямо додому. Він вирішив дати юнзі принаймні триденну позачергову відпустку. Левко і Андрій цілком погоджувалися з Стахом.
Всіх трьох смутила лише думка про побачення з професором Ананьєвим, коли привезуть йому звістку про дочку. Що втішного в тій звістці з цілковитим незнанням про її долю? Коли про це заходила мова, Андрій кректав, наче старий дід Стах, покашлюючи, замовкав і тільки Левко доводив, що не все ще втрачено, можливо, кораблі наздоженуть підводний човен, і тоді…
— Тоді вони його потоплять, — нарешті, одрізав йому Стах Очерет. Після цього моторист теж замислився, шукаючи спосіб знищити піратів і врятувати дівчину. Але нічого не знаходив.
Близько сьомої години вечора Стах став на ніс і почав дивитись у бінокль, виглядаючи на обрії Лебединий острів. У цей час з рубки визирнула Яся.
— Не спиться? — спитав Левко.
— Сон страшний приснився, — відповіла посміхаючись дівчинка. — А куди це дядько Стах дивиться?