— Я, діду, думаю.
— Що ж ти думаєш?
— Чим мені бути, коли виросту?
— Чим же ти хочеш бути?
— Чи шкіпером, чи адміралом? Чи таким, як Знайда? Спи, Грицю. Поки виростеш, встигнеш надумати.
— Буду я, діду, командиром бойового корабля, як дядько капітан-лейтенант.
Дід поклав голову внука на подушку, прикрив його ковдрою і пробурмотів:
— Спи, капітане!..
Місяць поволі відступає од вікна, і темрява згущається в кімнаті. Минають години. Місяць ховається за островом, море поринає в темряву, світять зорі, і маяк, то засвічуючись, то погасаючи, кидає проміння в далечінь: два довгих, три коротких просвіти з рівними інтервалами.
