Анч вийшов з каюти, залишивши юнгу і командира один на один. Марко так само з удаваною байдужістю розглядав стіну. Командир мовчки стежив за ним.
Анч швидко повернувся разом з матросом. Моряк підійшов до юнги і взяв його за руку, але хлопець вирвав її і звівся на ноги, готовий до оборони. Він не знав, що з ним хочуть робити, але вирішив захищатися з усієї сили. «Швидше застрелить», — подумав він. Захищатися він міг лише кулаками, бо жодної важкої речі під руками не лежало. Підводячись, він торкнув ногою стілець, але виявилось, що стілець прикріплений до підлоги, і пробувати одірвати його було безнадійно.
Матрос кинувся на Марка й почав його бити кулаками в обличчя. Юнга прикрився руками і в свою чергу, підігнувши ногу, з усієї сили вдарив напасника в живіт. Матрос заточився і впав у крісло з перекошеним від болю обличчям. Рудий командир зірвався з місця, вхопив револьвер і націлився в полоненого. Стріляти не довелося, бо Анч вихопив з кишені руку і, розмахнувшись, з усієї сили вдарив Марка по голові кастетом. У хлопця потемніло в очах, темряву прорізали вогні райдуги, і він опустився на підлогу. По його щоці потік струмочок крові.
Він опритомнів, сидячи в кріслі. Все тіло боліло, кістки нили.
Шпигун і командир ждали, коли полонений розплющить очі.
— Я вам говорив, — тим же холодним тоном продовжував Анч, — ви не послухались і дістали перше попередження. Здається, ви вже заспокоїлись. Отже, продовжимо нашу розмову. Майте на увазі, цей удар — найлегша кара. Отже, скажіть, звідки і куди ви пливли каюком?
Марко мовчав. Він думав про те, що все одно вони з нього нічого не витягнуть, скільки б його не били. Але згадував своїх супутниць і жахався за їх долю. Отже, вони, безперечно, зазнають такого ж катування. Він глянув на гадючі очі командира, і тепер у нього похололо під серцем. Хай, він говоритиме, говоритиме… Хлопець безсило відкинувся на спинку стільця.
— Ну? — допитливо промовив Анч і повільно потягнув ліву руку з кишені.
— Я плив зі шхуни «Колумб» на есмінець «Буревісник». Вчора ми прибули сюди з вантажем скумбрії. Шкіпер доручив нам доставити туди мішок свіжої риби. Ми…
— Стоп! Стоп!.. Відкіля ж взялася шхуна «Колумб», вона ж загинула від вибуху.
— Ні! — майже крикнув Марко. — Вона не загинула, вона плаває, як завжди плавала.
— Ага… — хмуро протяг Анч. — Добре. Скажіть, що тут робить «Буревісник»?
— Цього я не знаю. Ми були в морі, коли він прийшов сюди.
— Та-ак. Начебто ви говорите правду. Чи є ще тут військові кораблі?
— Здається, ні. Я не знаю.
— Припустімо. Розкажіть, що робить на острові професор Ананьєв.
— Він шукав там торіаніт, але тепер, здається, відмовився. Кажуть, торіаніту там дуже мало.
— Так вам здається. Краще було б, якби вам не здавалося, а щоб ви знали напевне… Розкажіть, хто зараз з сторонніх є на острові. Яка тут охорона? Де знаходяться охоронні пункти?
— Сюди повинні прибути близько двохсот чоловік охоронників.
— Ну, от, а ви кажете «здається, від торіанітових розробок відмовляються…» Ну, і де вони розмістяться?
— Вони розмістяться на маяку, у селищі, менша частина біля Торіанітового горба. Вони влаштують шість чи сім дозорних пунктів. Я точно не знаю, але так мені розповідали рибалки.
— Що ви знаєте про зникнення рибалок з Соколиного висілка?
— Вони утопилися в бухті через необережність. Більш нічого не знаю.
Анч перекладав відповіді командирові підводного човна, а той щось відмічав у своєму блокноті. Потім командир сказав Анчові кілька слів, Він, очевидно, цікавився ще якимись відомостями.
— Скажіть, хто зараз командир «Буревісника»? Той самий, що був раніш, — Семен Іванович Трофімов?
— Так, йому лише призначено нового помічника.
— Ще якісь є зміни в складі екіпажу за останній час?
— Там змінено майже третину команди. Прибули також новий штурман та новий командир артилерії. Тепер там додали чотири зенітних гармати. Потім зробили якусь зміну в торпедних апаратах. Яку саме — не знаю. Але через ті зміни призначено нового командира. Так мені сказали. Якби я потрапив туди сьогодні, то про це все знав би напевно.
— Шкода, що ви не виїхали туди раніш, ми забрали б вас при поверненні.
Анч знову звернувся до командира. Той щось запитав.
— Ви часто буваєте в Лузанах, — продовжував перекладач, — і знаєте, мабуть, де саме поставлено там мінне загородження, де розташовані військові склади та підземні баки для пального? Ось вам орієнтовний план Лузанського порту. Покажіть це все і зробіть, якщо потрібно, поправку в цьому плані.