Ні пілот, ні штурман не знали, чий то підводний човен. Навіть було пронеслась думка, «може, то радянський», але зараз же постало заперечення. По-перше, командир «Буревісника» повідомив їх, що в цьому районі радянських підводних човнів нема. По-друге, з човна, безперечно, розгляділи літак у бінокль і прочитали його назву. І радянський човен, навіть якби не хотів, щоб над ним кружляв літак, повідомив би про це гаслами-прапорами, а не обстрілював повітряних розвідувачів риби.
Потрапити на підозрілий підводний човен — така перспектива не вабила льотчиків, і коли Петимко гукнув Барилеві, що човен іде за ними, Бариль швидко знизився і пішов над морем бриючим льотом, намагаючись швидше зникнути з очей невідомих підводників. А щоб замести сліди, пілот повернув у відкрите море, взявши трохи вправо, на схід. Він робив це для того, щоб обдурити човен.
Коли літак шукатимуть, то, звичайно, по прямій, по якій він зник, і ближче до берега. Тим часом він полагодить мотор, злетить і шукатиме «Буревісника», щоб сповістити про свою знахідку.
Пройшовши так кілька хвилин, Бариль виключив мотор і торкнувся поплавцями води. Посадка була не зовсім вдала, лівий поплавець, очевидно, був пошкоджений кулями під час обстрілу, але, на щастя, не зламався.
Бариль виліз на мотор і став розглядати пошкодження. Його, як і сподівався льотчик, легко й швидко можна було полагодити. Трохи турбував поплавець. Він пояснив Петимкові, що тепер треба бути обережним, якнайменше робити посадок, бо коли поламають поплавець, то справа вийде погана. Залишалося після ремонту мотора, не підіймаючись у повітря, йти по морю, перетворивши літак на моторний човен, і тільки в крайньому випадку рискувати поплавцем.
Ремонт не забрав багато часу, та лише Бариль скінчив його, як виявилась нова неприємність. Петимко звернув увагу пілота на поверхню води навколо літака. Вона блищала масними розводами. Бариль кинувся до бензиномірів і побачив, що пальне в одному баку витікає з катастрофічною швидкістю. Оглянувши баки, пілот виявив, що один з них пробито кулями. Бензин з другого бака витратили раніше. Полагодити пробитий бак було неможливо. Пілот вирішив якнайшвидше використати той бензин, який ще залишався, і, включивши мотор, рушив по морю. Все ж «Розвідувач риби» йшов не по прямій, а півколом, обходячи район, де боявся зустріти підводний човен. Спочатку літак ішов непогано, залишаючи за собою спінений слід і збиваючи хвилю, наче торпедний катер. Але на половині тієї дуги, саме тоді, коли вони знаходились найдалі від берега, мотор зачахкав, сповіщаючи про закінчення пального.
Бариль лаявся і кляв підводного пірата так, що Петимко навіть замилувався. Нарешті, трохи заспокоївшись, пілот постукав дерев'яною ногою і сказав:
— Ну, я не втоплюсь! Мене моя дерев'янка втримає, а ти як?
Петимко засміявся і відповів:
— А в мене кліпербот. Мабуть, я таки в кращому становищі.
Обидва посміхнулися. Але треба було щось думати про порятунок. Пілот вирішив, згідно з морськими звичаями, викинути гасло про аварію.
— Ну, штурман, підіймай свої прапори, — сказав Бариль. — Може, хтось нас помітить!
— А що підіймать: «ОВ» чи «ОУ»?
— А яка різниця?
— Перше означає «спіткало нещастя, потрібна негайно допомога»; друге — «спіткало нещастя, потребую допомоги». Можна й таке гасло: «ЩД», тобто «потрібна допомога» або «ЩЕ» — «потрібна допомога, на судні нещастя».
— Та яка мені різниця! Аби хтось побачив та негайно підійшов.
— Ще можна «БО» — це значить «маю значні пошкодження», або «ГБ» — «шліть негайно допомогу».
— Давай таке гасло, щоб нас, помітивши, негайно забрали відціля.
— Можна ще…
— Та що ти мені «можна та можна». Підіймай хоч і всі прапори! — Бариль розсердився, але, глянувши на штурмана, побачив, що той дивиться на нього не менш сердито.
— В чім справа? — спитав пілот.
— А в тім, — відповів штурман, натискаючи на «в тім», — що в нас нема жодного прапора, бо коли ми вилітали з Лузан, то командир так поспішав, що вирішив летіти без прапорів.
Бариль згадав, що справді так воно й було, простяг руку штурманові і примирливим голосом сказав:
— Ну, давай помиримось, в цьому я таки винуватий.
Петимко махнув рукою і, вилізши на крило літака, став оглядати море навколо. Він озброївся біноклем і пильно вдивлявся в пустельний обрій, сподіваючись побачити якийсь пароплав, але замість пароплава на віддалі кількох сот метрів помітив дивний плавучий предмет, що нагадував ніби людину, але здавалося більшим, ніж людина. Уважніше придивившись, зрозумів, що то плавають два чи три трупи.