— Ніч тепер місячна, чудово покатаємо!..говорив Стах Очерет, запрошуючи до себе на шхуну капітан-лейтенанта Трофімова та професора Ананьєва.
Професор одразу погодився, а командир подякував, обіцяв пустити на прогулянку свої шлюпки, але сам він залишиться на «Буревіснику», бо має роботу.
По обіді Марко зник так само непомітно, як і з’явився. Люда розсердилась на нього, але почалися танці. Анч запросив її на вальс, і вона забула про Марка. Особливо ловко Анч танцював румбу, танго, фокстрот, яких майже не знали в Соколиному. Зливою оплесків нагородили глядачі Анча й Люду за венгерку та лезгінку. Не зміг Анч протанцювати лише гопака. Тут його замінив Левко. З землі полетіли грудки, знялася курява, коли моторист пішов навприсядки навколо Люди. Скінчивши, він теж помітив, що нема Марка, бо юнга, на думку моториста, танцював гопака та й інші танці вдесятеро краще за нього.
Тим часом Анч знов захопив Люду, на превелику досаду багатьох червонофлотців. Під час танців фотограф спитав дівчину, чи їде вона кататися на «Колумбі».
— Безперечно, — відповіла вона. — Рівно о дев’ятій вечора ми виходимо в море. Ви з нами теж?
— Обов’язково. Але мені ще треба побігти додому перезарядити касети.
— Робіть це швидше, бо надвечір погано фотографувати.
Минуло години зо дві по обіді, старші соколинці вже встигли подрімати й повернулися подивитися на танці. Знов прийшов і професор. Біля нього стояв старий Махтей, курив свою люльку і щось розповідав. Танці не припинялись.
В хатах, мабуть, не залишилося жодної людини. Анч сказав Люді, що йде по касети, і залишив танці.
Додому він пішов через виселок, несучи в руках апарат, футляр з касетами й портфель, який привіз йому Ковальчук з Лузан.
Люда потанцювала з червонофлотцями, але вже відчула втому й вирішила спочити. Вона сіла на камені поруч інших глядачів і почала озиратися, шукаючи поглядом Марка. Поблизу Грицько пробував танцювати в компанії однолітків. Дівчина покликала хлопчика й спитала, чи не бачив він Марка.
— Лежить під вербою, коло хати дядька Тимоша — ондечки. — Хлопець показав на вербу, метрів за триста від них.
Справді, Люда знайшла там самітного Марка.
— Чого ти скис? — спитала вона, підійшовши до нього. Хлопець зрадів, побачивши її біля себе. Проте видно було, що йому чогось досадно.
— Добре фотограф танцює? — спитав він.
— Чудово. Але сам він якийсь неприємний: мара його знає чому. А чого ти не танцюєш і взагалі став якийсь сам не свій? Весь Лебединий острів святкує, а тебе не видно.
— Положим, не весь. Батько мій маяка не покинув. Ну, і ще двох людей не видно.
— Кого?
— Знайди, хоча це й не так дивно, і рибного інспектора. Ти бачила його?
— Ні.
— Слухай, Людо, я от лежу й думаю про Шерлока Холмса. Ти ж читала про нього? Мені хотілося б зараз на якийсь час Шерлоком Холмсом стати. Як ти думаєш, чому цей фотограф у Ковальчука спинився?
— Не знаю.
— Я теж не знаю. Але мені не подобається ні він, ні Ковальчук. Кілька днів тому...
І Марко розповів про свої спостереження над поведінкою Ковальчука в Лузанах та про випадок з іноземцем і газетою.
— Отже, я вирішив наглядати за цими людьми.
Люда сіла біля Марка, і вони балакали понад годину, перебираючи в пам’яті різні випадки підозрілої поведінки Анча й Ковальчука. Власне, нічого такого вони не пригадали, але сумнів зростав.
— Треба й далі стежити, — зробив висновок Марко.
— Знаєш що, — сказала Люда, — я думаю, нам допоможе Знайда.
— Це правда.
— Хочеш, підемо зараз до Ковальчука й запросимо Знайду на свято. До речі, довідаємось, де інспектор.
— Гаразд.
— Тільки давай іти так, щоб не зустріти Анча. Він пішов туди перезаряджати касети.
— Щось довго його немає, — зауважив Марко. — Скоро сонце зайде, яке ж тоді фотографування?
— То пішли.
— Єсть, капітан!
XIX. АНЧ ЗДІЙСНЮЄ СВОЇ ПЛАНИ
Фотокореспондент влучно вибрав потрібний йому час. У висілку він не зустрів жодної живої істоти, а коли зайшов на подвір’я Стаха Очерета, то лише злякав курку, яка щось дзьобала коло дверей хати. Анч поторгав двері — вони були зачинені на засув. Відчинити їх було не важко. Він витяг з портфеля дротину, загнув її у формі літери «Г», встромив коротшим кінцем у дірку в дверях і одсунув засув. Колодочка на дверях у кімнату професора теж подалася легко.