І серед цієї коловерті та кривавої бійні вість від Енеї поширювалася з уст в уста, а з нею поширювалося й причастя.
Бунти — і криваві, і духовні — спалахували скрізь: у світах, де побувала Енея, — на Іксіоні, Патофі, Ґрумбрідж Дайсоні-Д; на Панні Ціндао-Сішуан, де звістки про облави на нехристиян спершу спричинили паніку, а потім нещадний опір усьому, пов’язаному з Паксом; на Денеб-Драй, де Республіка Джамну проголосила, що всі, хто не відмовляться від хрестоформи, будуть обезголовлені; на Фуджі, куди послання Енеї принесли перебіжчики з Торговельної Гільдії й воно поширилося усією планетою зі швидкістю лісової пожежі; на пустельній планеті Вітус-Ґрей-Баліан-Б, куди вчення Енеї прийшло разом із біженцями з Гіркоти Сібатуту. Тут розуміли те, що Пакс, насаджуючи свій спосіб життя, знищить їхню культуру, відтак народ Спектральної Спіралі Амоа очолив боротьбу. Місто Кероа Тамбат звільнили в перші місяці повстання, а база Пакса в Бомбасіно незабаром перетворилася на фортецю в облозі. Комендант бази Солжников волав про допомогу, але Ватикан та командування Флоту, обтяжені з усіх боків серйознішими проблемами, наказували йому зберігати спокій та погрожували відлученням, якщо Солжников сам не покладе край заворушенням.
Солжников так і зробив, лише не у той спосіб, на який розраховували Флот Пакса або Його Святість: він домовився з армією Спектральної Спіралі Амоа про мирний договір, згідно з яким підпорядковані йому військові могли виходити з бази тільки з дозволу тубільців. Зі свого боку, народ Спектральної Спіралі Амоа дозволяв Базі в Бомбасіно перебувати на планеті й надалі.
Солжников, полковник Вінара та інші лояльні християни продовжували чекати на те, що Ватикан і Флот Пакса визволять їх і покарають бунтівників, але ринок у Бомбасіно відвідувало багато місцевих, а серед них і ті, котрі прийняли причастя Енеї. Вони зустрічалися із солдатами, пили з ними вино, вони спілкувалися із дезорієнтованими чоловіками й жінками, громадянами Пакса, розповідали їм свою історію та пропонували поділитися причастям. І багато хто причастя приймав.
ЗВІСНО, ЦЕ ЛИШЕ НЕВЕЛИЧКИЙ ЗРІЗ ПОДІЙ, що відбувалися на сотнях паксівських планет тієї останньої ночі на Тянь-Шані. Сумна це була ніч. Але тоді я й гадки не мав про всі ці події, та якби про них і знав, якби вже оволодів умінням та самоконтролем, потрібними, аби з допомогою Поєднувальної Безодні дізнатися, що відбувається, мені було би до них байдуже.
У Енеї було кохання з іншим. Вони були одружені. Вона, мабуть, і тепер одружена... адже вона не згадувала про розлучення чи смерть. У неї була дитина.
Не знаю, яким дивом я не звалився у провалля в ту шалену ніч, безцільно вештаючись обледенілими карнизами на схід від Йо-Кунґу та Сюанькун-Си, але я не звалився. Поступово я отямився і вирушив назад — карнизом, мотузками, поспішаючи повернутися до Енеї ще до світанку. Я кохав її. Вона була моїм другом. Я віддав би життя, щоб її захистити.
Події, що почали розгортатися наступного дня, незабаром після мого повернення до Завислого У Повітрі Храму і нашого походу на схід, надали мені всі можливості це довести.
ЩЕ НЕ ДО КІНЦЯ РОЗВИДНИЛОСЯ, КОЛИ В СТАРІЙ ҐОМПІ біля підніжжя Фалоса Шиви, перетвореної на християнський анклав, на раду зійшлися Джон Доменіко кардинал Мустафа, адмірал Марґет By, отець Фарелл, архієпископ Брик, отець Леблан, Радамант Немез і два її клони. Правду кажучи, на раду зібралися люди, а Немез зі своїми близнюками — сестрою та братом мовчки сиділи біля вікна, дивлячись крізь вікно кудись поверх хмар, що клубочились навколо Видрового Озера нижче піка Шивлінг.
— Тобто ви впевнені, що із цим клятим кораблем «Рафаїл» покінчено? — запитував Великий Інквізитор.
— Абсолютно, — відказала адмірал By. — Хоча він підбив сім наших Архангелів, перш ніж ми його спалили. — Вона похитала головою. — Де Сойя був неперевершеним тактиком. Диявол багато виграв, коли де Сойя переметнувся на його бік.
Отець Фарелл нахилився над полірованим столом із бонсай-бамбука.
— А чи є хоч якась вірогідність, що де Сойї чи комусь із його людей удалося врятуватися?
Адмірал By стенула плечима.
— Бій йшов на низькій орбіті, — сказала вона. — Ми дозволили «Рафаїлу» проминути супутники, і лише тоді вийшли із засідки. До космосу потрапили тисячі уламків, здебільшого наших кораблів, яким не поталанило. З наших людей, схоже, ніхто не врятувався; принаймні жодних сигналів маячків не зафіксовано. Якщо хтось із «Рафаїла» не загинув відразу, їхні капсули мали впасти в отруйний океан.
— А проте... — розпочав було архієпископ Брик, тихий, педантичний інтелектуал.
By виглядала втомленою та знервованою.
— Ваша Еміненціє, — вимовила вона сухо, звертаючись до Брика, але дивлячись на Мустафу, — ми зможемо поставити крапку в цьому питанні, якщо ви дозволите нам послати наші спускові катери, екранольоти й ЕМ-апарати до атмосфери.
Брик закліпав. Кардинал Мустафа похитав головою.
— Ні, — сказав він. — Нам наказано не виявляти військову присутність, доки Ватикан не оголосить про останній етап операції із захоплення дівчинки.
By посміхнулася, не приховуючи гіркоти.
— Після битви, що велася цієї ночі просто над атмосферою планети, цей наказ дещо застарів, — неголосно сказала вона. — Наша військова присутність, мабуть, була просто вражаючою.
— Це так, — сказав отець Лебланк. — Я в житті не бачив нічого подібного.
Адмірал By звернулася до Мустафи:
— Ваша Превелебносте, населення цієї планети не має лазерної зброї, детекторів рушіїв Гокінґа, ліній орбітальної оборони, гравітаційних детекторів... чорт забирай, у них навіть радарів і систем зв’язку немає, наскільки нам відомо. Ми можемо послати спускові апарати або військові літаки до їхньої атмосфери, щоби пересвідчитися, що ніхто з «Рафаїла» не врятувався, а вони цього навіть не знатимуть. Це вторгнення буде значно менш помітним, ніж учорашній бій, і...
— Ні, — відрізав кардинал Мустафа, не залишивши жодних сумнівів, що це його остаточне рішення. Великий Інквізитор відгорнув мантію й подивився на хронометр. — Ось-ось має прибути дрон із Ватикану з остаточними розпорядженнями стосовно арешту переносника інфекції на ім’я Енея. Ніщо не повинно перешкоджати нашій головній меті.
Отець Фарелл потер запалу щоку:
— Нещодавно регент Токра розмовляв зі мною тим каналом зв’язку, що ми йому залишили. Схоже, що їхній дорогоцінний вундеркінд Далай-лама кудись зник...
Брик і Лабланк подивилися на нього здивовано.
— Це не має значення, — відказав кардинал Мустафа, для якого це, очевидно, не стало новиною. — Наразі нічого не має значення, окрім підтвердження й виконання нашої головної місії — заарештувати Енею. — Він кинув погляд на адмірала By. — А ви маєте попередити своїх швейцарських гвардійців і морських піхотинців, що дівчинку треба взяти неушкодженою.
By втомлено кивнула. Їй торочили про це місяцями.
— Коли, на вашу думку, ми отримаємо наказ? — запитала вона кардинала.
Радамант Немез та два її двійники підвелися й попрямували до дверей.
— Час чекати минув, — проронила Немез, ледь посміхаючись губами-ниточками. — Ми принесемо вам голову Енеї.
Кардинал Мустафа й усі інші миттєво схопилися на ноги.
— На місце! — заревів Великий Інквізитор. — Хто вам дозволив рухатися?!
Немез посміхнулася й повернулася йти.
Усі священики в кімнаті репетували на весь голос. Архієпископ Жан Даніель Брик перехрестився. Адмірал By полізла в кобуру по флешетний пістолет.