Сьогодні трапилося багато такого, що робить цей день сумним, але наше майбутнє світле, бо в ньому є місце оптимізму та змінам. Я пишаюся, що ви дозволили мені бути вашим учителем. Я пишаюся, що ми разом із вами досліджуємо всесвіт, усі багатства якого годі й уявити. — Вона зробила паузу й подивилася на нас із А. Беттіком. — Ці двоє поділяють зі мною мій шлях... мій друг А. Беттік і мій коханий Рол Ендіміон. Вони були поруч у моїй тривалій, завдовжки в життя подорожі, і сьогодні ми вирушимо на прощу з ними разом. Коли ми з вами попрощаємося сьогодні, ми пройдемо крізь три Небесні Брами, увійдемо до Пащі Дракона і — якщо буде на те ласка Будди та богів хаосу — відвідаємо Принцесу Лазурових Хмар і побачимо Храм Нефритового Імператора.
Енея знову зробила паузу й обвела очима ряди поголених голів і темних блискучих очей. Я бачив, що перед нами не релігійні фанатики, не безтямні служники культу, не аскети, схильні до самокатування. Я дивився на кмітливі, інтелігентні, зацікавлені обличчя молодих чоловіків та жінок. Усі обличчя здавалися молодими, хоч тут були й люди з сивими бородами та зморшками навколо очей.
— Мій дорогий друг Лама сказав мені, що сьогодні сюди прийшли і ті, котрі хочуть приєднатися до нас й отримати причастя, яке відкриває шлях до Поєднувальної Безодні, — сказала Енея.
Біля сотні ченців, котрі сиділи в перших рядах, опустилися на коліна.
Енея кивнула.
— Хай так і буде, — промовила вона неголосно.
Лама вніс тацю, на якій стояли карафи з вином і невибагливі бронзові чаші. Перш ніж наповнити чаші і перш ніж видобути з пальця крапельку крові, Енея сказала:
— Поки ви ще не причастилися, хочу нагадати вам, що зміни, які відбудуться з вами, матимуть фізичну природу, а не духовну. Ваші особисті пошуки Бога чи пошуки просвітлення так і мають залишитися вашими особистими пошуками. Причастившись, ви не отримаєте саторі або спасіння душі. Ви отримаєте лише... зміни. — Енея наставила палець, палець, який вона збиралася проколоти, щоби виступила краплина крові. — У клітинах моєї крові міститься унікальна комбінація ДНК та РНК, а також певний вірус, який проникне всередину вашого тіла. Потрапивши спочатку до шлунка, вірус рознесеться вашим тілом, діставшись кожної клітини. Цей вірус має тенденцію до поширення, і він соматичний... тобто, він передасться і вашим дітям.
Я розповіла вашим учителям, а вони розповіли вам, що ті фізичні зміни, які стануться з вами, дозволять вам після певного тренування безпосередньо сконтактувати із Поєднувальною Безоднею, опанувавши таким чином мову мертвих та мову живих. Із часом, після напруженого тренування, ви зможете навчитись чути музику сфер і насправді зробити крок куди завгодно. — Вона підняла палець угору. — Це не метафізика, друзі. Це мутуючий вірус. Майте на увазі, що ви ніколи не зможете прийняти на себе хрестоформу, яку пропонує Пакс, не зможуть цього зробити і ваші діти, і діти їхніх дітей. Базальні зміни у ваших генах та хромосомах навіки унеможливлять для вас цей вид довголіття.
Це причастя, милі друзі, не дасть вам безсмертя. Навпаки, воно гарантує, що смерть чекатиме на кожного з нас. Повторюю знову: я не пропоную вам вічного життя чи саторі тут і зараз. Якщо ви шукаєте саме цих речей, то маєте знайти їх у ваших релігійних пошуках. Я пропоную вам тільки більшу глибину сприйняття вашого людського життя, пропоную зв’язок з усіма, хто живе з таким причастям, належачи до людської раси чи до інших рас. Якщо хтось із вас зараз передумає, у цьому не буде ганьби. Але на тих, хто зараз прийме це причастя, чекає великий обов’язок, великі труднощі та велика небезпека, бо, зробивши це, вони самі стануть вчити про Поєднувальну Безодню і самі розноситимуть цей новий вірус, вірус людського вибору.
Енея зачекала, але жодний із сотні ченців не поворухнувся, не підвівся, не пішов. Усі залишилися стояти, як і стояли, на колінах, ледь нахиливши голову, наче в очікуванні.
— Отже, хай так буде, — сказала Енея. — І щасти вам.
Вона проколола палець ланцетом, витиснувши крапельку крові в кожну із чаш з вином, які підставляв старий Лама.
Лише кілька хвилин знадобилося сотні монахів, щоби чаші обійшли всі ряди і кожний зробив ковток, лише один. Я теж піднявся зі своєї подушки, збираючись стати у хвіст черги і причаститися й собі, але Енея жестом підізвала мене до себе.
— Ще не час, коханий, — прошепотіла вона мені на вухо, торкнувшись мого плеча.
Я відчув бажання заперечити — чому вона проти моєї участі в цьому дійстві? — але натомість повернувся на своє місце і сів поруч із А. Беттіком. Нахилившись до андроїда, я пошепки запитав у нього:
— А ти теж не приймав цього так званого причастя?
Синьошкірий чоловік посміхнувся у відповідь.
— Не приймав, пан-Ендімоне. І ніколи не прийматиму.
Я хотів було спитати чому, але тут церемонія причастя закінчилася, і тисяча двісті монахів звелися на ноги. Енея ходила поміж ними, розмовляючи, торкаючись, а з погляду, який вона кинула на мене поверх їхніх голених голів, я зрозумів, що нам час іти звідси.
НЕМЕЗ, СЦИЛЛАТА БРІАРЕЙ ДИВЛЯТЬСЯ НА КТИРЯ через підвісний міст, що їх розділяє, поки що не користуючись зсувом по фазі, вивчаючи ворога в реальному часі.
— Це просто смішно, — передає Бріарей. — Страховисько, щоби жахати дітей. Шипи, вістря та зуби. Яка дурість!
— Скажи про це Ґіґесу, — передає у відповідь Немез. — Готові?
— Готова, — передає Сцилла.
— Готовий, — передає Бріарей.
Усі троє видозмінюються, синхронно. Немез бачить, як повітря навколо них стає густим і важким, світло перетворюється на сироп кольору сепії, і вона знає, що навіть якщо Ктир зробить зараз цілком очікувану річ — переріже канати, на яких тримається міст, — це нічого не змінить: у прискореному часі минуть віки, доки міст почне падати... принаймні часу, щоби переправитися, їм вистачить, і то тисячу разів. Вервечкою — Немез попереду — вони починають переходити міст. Ктир стоїть неповорушно. Він не повертає голови, щоби провести їх поглядом. Його червоні очі мерехтять тьмяно, наче скло, яке відбиває останні промені сонця на вечірньому прузі.
— Щось тут не так, — передає Бріарей.
— Тихо! — командує Немез. — Залишайтеся на загальному діапазоні, доки я не перемкнуся.
Вона знаходиться менше ніж за десять метрів від Ктиря, а потвора не реагує на це жодним чином. Немез продовжує рухатися вперед крізь загусле повітря, і ось вона вже ступає на скельний уступ. За нею йде її сестра-клон, вона стає поруч із Немез, ліворуч від неї. Бріарей також долає міст і займає позицію праворуч від Немез. Вони стоять обличчям до легендарного жаху Гіперіона, за три метри від нього. Він залишається незворушним.
— Дай нам пройти, або тебе буде знищено.
Немез переходить у нормальний стан, на проміжок часу, необхідний, щоби звернутися до хромованої статуї.
— Твій час давно минув. Сьогодні дівчинка наша.
Ктир не відповідає.
— Знищіть його, — командує Немез своїм двійникам і знову видозмінюється.
Ктир зникає, здійснивши перехід у часі.
Хвилі від порушення часу проходять над Немез і крізь неї, і вона мружиться, а тоді обстежує застигле довкілля, задіявши весь спектр свого бачення. В Завислому У Повітрі Храмі все ще перебуває кілька людських істот, але Ктиря там немає.
— Вийдіть із зсуву фаз, — передає вона наказ своїм двійникам, і ті негайно підкоряються. Світ яснішає, повітря оживає, звуки повертаються.
— Знайдіть її, — каже Немез.
Швидкою пробіжкою Сцилла рухається до Вісімкового Благородного Шляху, до осі Мудрості й, перестрибуючи через сходинки, вибігає на платформу Правильного Погляду. Бріарей швидко перебігає до осі Моралі й заскакує до пагоди Правильної Мови. Немез несеться ще одними сходами, найдовшими, тими, що ведуть до розташованих у вишині павільйонів Правильного Усвідомлення та Правильної Медитації. Вмонтований радар підказує їй, що в найвищій споруді є люди. Вона дістається місця за кілька секунд, сканує будівлі та скелі навколо, відшукуючи приховані приміщення та схованки. Нічого. У Павільйоні Правильної Медитації радар показує молоду жінку, й на мить Немез думає, що пошуки закінчилися, але хоча ця жінка приблизно того ж віку, що й Енея, це не вона. У вишуканій пагоді знаходяться ще й інші — дуже літня жінка, яку Немез розпізнає як Свиню-Громовержицю, котру вона бачила на прийомі у Далай-лами, Головний Глашатай та Голова Служби безпеки Далай-лами, Карл Лінґа Вільям Ейхедзі, а ще й хлопчик Далай-лама власною персоною.