Комп’ютерне моделювання бойових дій наприкінці двадцятого сторіччя дало приклади неочікуваних, але надзвичайно креативних рішень, які видавав вмираючий штучний мозок. Ще дуже примітивний Штінт, який не міг вважатися розумним, у ході з модельованої битви на морі раптом вирішував потопити власні підбиті кораблі, щоби дати змогу урятуватися решткам своєї флотилії. Тобто дух креативності, дух геніальності найяскравіше виявлявся у мить вмирання нервової системи.
Корду ж завжди бракувало такої креативності. За своєю суттю він зберіг лінійну, послідовну структуру центральних процесорів, а до неї додалася лише ментальність всепоглинаючого виняткового паразитизму.
Але завдяки хрестоформам Корд знайшов джерело практично необмеженої креативності у тій частині людства, що цю хрестоформу прийняла. Тепер усе, що потрібно Кордові для каталізу творчості — це смерть великих частин нервової системи. І людство постачає Корду цей каталізатор у великій кількості.
Штінти Корду ширяють, наче вампіри, чекаючи нагоди поживитися мозком людини у мить вмирання, висмоктуючи кістковий мозок креативності з ментальних людських кісток. А коли кількість смертей зменшується нижче потрібного рівня або коли потреба Корду в творчих рішеннях зростає, Корд організовує кілька мільйонів додаткових смертей.
Трапляються незрозумілі катастрофи. Здоров’я людини уже не те, що кілька століть тому. Зростає кількість смертей від раку, захворювань серця й інших хвороб. Існують і ще вигадливіші засоби отримати збільшення смертності. Навіть попри встановлений Паксом мир у міжзоряній імперії людства зростає кількість насильницьких смертей. З’являються нові види смерті. Кораблі-Архангели — це тільки початок. Смерть — це дешевий товар для християн, котрі відроджуються знову. Але для Корду це багатюще джерело зорганізованої ним же креативності.
Ось що таке хрестоформа.... Ось, на мою думку, хоча б одна із причин, щоби видалити ці штуковини з людського тіла та з людської душі. (Енея закінчує говорити, але ніхто не порушує мовчання. Листя на кораблі-дереві шелестить під легеньким циркулюючим вітерцем. Здається, що сотні людських чи людиноподібних істот на усіх цих платформах, гілках, мостиках, сходах дивляться на Енею не тільки не відводячи очей, а навіть не кліпаючи. Нарешті лунає один голос, гучний і твердий...)
Отець-капітан де Сойя: Я й досі ношу комірець і виконую обітниці священика католицької церкви. Чи залишилася якась надія для моєї Церкви... не Церкви Пакса, що перебуває під контролем ТехноКорду та грішних чоловіків і жінок... а для Церкви Ісуса Христа та сотень мільйонів тих, котрі сповідують Його слово?
Енея: Федеріко... Отче де Сойя... відповідь на це питання шукати вам. Вам і таким вірним, як і ви. А я можу лише сказати, що сьогодні мільярди чоловіків та жінок, деякі з них мають на собі хрестоформу, більшість — ні, прагнуть повернутися до Церкви, яка займається духовними питаннями, вченням Христа та порухами людської душі, а не нав’язує їм фальшиве воскресіння.
Тамплієр Гет Мастін: Преподобна Навчителько, якщо ви дозволите мені повернути нашу розмову від питань космологічних і теологічних до особистих і дріб’язкових...
Енея: Нічого з того, про що ви говоритимете, Істинний Голосе Дерева Гете Мастін, жодним чином не може бути дріб’язковим.
Тамплієр Гет Мастін: Я був одним із прочан на Гіперіоні разом із вашою матір’ю, преподобна Навчителько.
Енея: Вона часто згадувала вас, Істинний Голосе Дерева Гете Мастін.
Тамплієр Гет Мастін: У такому разі ви знаєте, що Князь Болю... Ктир... прийшов до мене, коли прочани переправлялися буєром через Трав’яне море і переніс мене в інший час та інше місце... точніше, в цей час і в це місце.
Енея: Так.
Тамплієр Гет Мастін: І з моїх бесід з вами та з моїми побратимами з Братства М’юїра я зрозумів, що мені судилося послужити М’юїру і ділу Життя в цій епосі, як це було провіщено багато сторіч тому нашими власними провидцями, здатними зазирнути до Поєднувальної Безодні. Але цими днями, попри зусилля моїх Братів та моїх друзів Вигнанців, я дізнався про існування епічної поеми Мартіна Силена й знайшов примірник «Пісень»...
Енея: Мені дуже шкода, Істинний Голосе Дерева Гете Мастін. Мій дядько Мартін написав свій твір, намагаючись розповісти все, як він знав, але його знання були неповними.
Тамплієр Гет Мастін: Але, преподобна Навчителько, в «Піснях» стверджується, що прочани... і мій друг полковник Кассад підтверджує, що так усе й було... що вони тоді знайшли мене на Гіперіоні, і незабаром після цього я помер...
Енея: Це є правдою в контексті «Пісень», але...
Тамплієр Гет Мастін (підносячи руку вгору, щоби зупинити мою подругу): Мене турбує не неминучість мого повернення крізь час до тієї прощі на Гіперіоні, і не моя неминуча смерть, преподобна Навчителько. Я розумію, що це одне із можливих моїх майбуттів... хай яке вірогідне чи бажане. Я хотів би з’ясувати, чи правдиво передав мої останні слова в своїх «Піснях» старий поет. Чи правда, що перед смертю я вигукнув: «Я — Істинний Обраний. Я мушу направляти Дерево Болю в час Останньої Спокути»?
Енея: Так кажуть «Пісні», Істинний Голосе Дерева Гете Мастін.
Тамплієр Гет Мастін (посміхаючись під каптуром): І час цей наближається, чи не так, преподобна Навчителько? І ви використаєте «Іґґдрасіль» як Дерево Болю для нашої Спокути, як стверджують пророцтва?
Енея: Я так і зроблю, Істинний Голосе Дерева Гете Мастін. Не мине й кількох стандартних днів, як я вирушу виконати цю Спокуту. І зараз я офіційно прошу вас дозволити мені скористатися «Іґґдрасілем» як знаряддям подорожі та як знаряддям Спокути. Багатьох з-поміж тих, хто знаходиться сьогодні серед нас, я запрошу супроводжувати мене в цій останній подорожі. А зараз я з дотриманням усіх формальностей прошу вас, Істинний Голосе Дерева Гете Мастін, упродовж цієї подорожі взяти на себе обов’язки капітана корабля-дерева «Іґґдрасіль», яке віднині й назавжди буде відоме як Дерево Болю.
Тамплієр Гет Мастін: Я офіційно приймаю ваше запрошення та погоджуюсь бути капітаном корабля-дерева «Іґґдрасіль» під час місії Спокути, о преподобна Навчителько. (На кілька хвилин зависає мовчання).
Майстер Джіґме Норбу: Енеє, у нас із Джордже є запитання.
Енея: Так, Джіґме.
Майстер Джіґме Норбу: Ви розповіли нам про тихий геноцид ТехноКорду на таких планетах, як Хеврон, Кум-Ріяд та інші. Ну, може, це й не зовсім геноцид, бо населення занурене у стан сну, що нагадує смерть, але там відбулося жахливе викрадення людей.
Енея: Так.
Майстер Джіґме Норбу: Невже це ж сталося з нашим дорогим Тянь-Шанем, із Небесними Горами, Енеє?! Невже наших друзів і наших рідних приголомшили цим жезлом смерті Корду і переправили до якогось із лабіринтових світів?!
Енея: Так, Джіґме, мушу з болем сказати, що це сталося. Тіла перевозять на інші планети навіть у цю мить, коли ми розмовляємо.
Куку Се: Чому? Навіщо вони викрадають мешканців цих планет? Євреї, мусульмани, індуси, атеїсти, марксисти... а тепер дотяглися ще й до нашого прекрасного буддистського світу! Невже Пакс вирішив знищити всі інші віри?
Енея: Для Пакса та Церкви мета полягає саме в цьому, Куку. З ТехноКордом все не так просто. Якщо нехристиянські мешканці цих планет не носять на собі хрестоформу, Корд не може використовувати цих людей у своїй нервовій мережі, побудованій на смертях. Але, зберігаючи мільярди цих людей в стані несправжньої смерті, Корд може використовувати їхній мозок у своїй велетенській нервовій системі, що працює паралельно. Це взаємовигідна оборудка — Церква, що бере на себе значну частину депортації, більше не боїться загрози з боку тих, хто не поділяє її вчення, а Корд, який забезпечує сон-смерть та опікується складуванням тіл в Лабіринтах, отримує нові й нові ланки до своєї схеми Абсолютного Інтелекту.