— Опромінення та хіміотерапія, — повторив я з відразою. Це було те ж саме, якби Дем Ріа сказала, що лікарі прописали хлопчикові п’явки та лікування парами ртуті. У Гегемонії вміли виліковувати рак, але технології генної хірургії після Падіння були практично забуті. А що не було втрачене, стало занадто дорогим для масового використання, коли Всемережжя зникло назавжди. Обміном товарів та послуг між різними зоряними системами займалася тепер Торговельна Гільдія, але перевезення потребували великих затрат часу та коштів, а тому були обмеженими.
Медицина відкотилася назад на кілька століть. Моя мама теж померла від раку, відмовившись від сеансів опромінення та хіміотерапії після того, як їй поставили діагноз у паксівському шпиталі.
Але навіщо лікувати смертельну хворобу, якщо можна позбутися її, померши й воскреснувши завдяки хрестоформі? Навіть більша частина генетичних відхилень зникала після воскресіння, бо хрестоформа реструктурувала тіло, повертаючи його до життя. А смерть, як постійно нагадувала Церква, є таким самим таїнством, як і воскресіння. Можна молитися, щоб померти. Бо кожна людина тепер здатна перетворити біль і відчай, страждання і смерть у тріумф спокутної жертви Христа. Якщо тільки ця людина має на собі хрестоформу.
Я відкашлявся.
— Е-е-е... А Бін... Він не має... Тобто, я хочу сказати... — Коли хлопчик махав мені вночі, я помітив у викоті просторої нічною роби бліді груди — без хрестоформи.
Дем Лоа похитала головою. Напівпрозора, переливчаста тканина її накидки здавалася виробленою з блакитного шовку.
— Ніхто з нас ще не прийняв хрестоформи. Але отець Кліфтон нас... переконує.
Я лише мовчки кивнув. Біль у спині та паху повертався, пронизливий, як електрострум.
Я довідався про те, чому мешканці Лок Чайльл Ламонда на планеті Вітус-Ґрей-Баліан-Б носять різнокольоровий одяг. Дем Ріа мелодійним тихим голосом, майже пошепки, розповіла мені, що люди, які мешкають тепер над рікою, переселилися сюди понад сто років тому з сусідньої зоряної системи Лакайль 9352. Планета цієї зоряної системи, яка раніше носила назву Гіркота Сібатуту, була реколонізована паксівськими релігійними фанатиками, що перейменували її в Невимовну Милість й почали навертати в свою віру місцеві спільноти, яким вдалося пережити Падіння. Культура, до якої належала Дем Ріа, миролюбна, філософська, індивідуалістична, обрала переселення, не бажаючи змінювати свій триб життя. Двадцять сім тисяч осіб віддали всі свої статки, ризикнули життям, переобладнали старий ембріоносець часів Гіджри і всі разом — чоловіки, жінки, діти, домашні тварини — на сорок дев’ять років поринули в холодний сон, аби дістатися найближчої до них планети Вітус-Ґрей-Баліан-Б, де всі мешканці вимерли під час Падіння.
Народ, до якого належала Дем-Ріа, називав себе Спектральною Спіраллю Амоа на честь епічної філософської симфонічної голографічної поеми, створеної Гелпулом Амоа. У цій поемі Амоа використав кольори спектра як метафору позитивних людських рис і показав колізії — зіткнення, накладення, синергію — цих рис. Автор планував демонструвати свою симфонію глядачам, відображаючи зміст поеми через філософську взаємодію музики, віршів та голографічних образів. Дем Ріа та Дем Лоа пояснили мені, що їхня культура запозичила з цієї поеми значення кольорів: білий колір став означати чистоту думок та фізичне кохання; червоний — пристрасть у мистецтві, політиці, а також фізичну мужність; блакитний — інтроспективне занурювання в музику, математику, а також індивідуальну терапію для допомоги іншим; смарагдово-зелений — гармонію з природою та технікою, а ще — зберігання дикої природи; ебонітово-чорний — таємничі та магічні знання тощо. Потрійні шлюби, відмова від насильства та інші культурні особливості цієї спільноти брали свій початок частково від філософського вчення Амоа і, значною мірою, від багатої об’єднаної культури, яку люди Спектра створили на Гіркоті Сібатуту.
— Отже, отець Кліфтон переконує вас приєднатися до Церкви? — запитав я, коли біль на час склубився, дозволяючи мені розуміти, що мені кажуть, і говорити самому.
— Так, — відповіла Дем Лоа.
Третій партнер жінок, Алем Мікаїл Дем Алем, завітав до кімнати і присів на краєчок підвіконня. Він слухав нашу розмову, але сам говорив мало.
— І як ви щодо цього? — запитав я, трохи поворухнувшись. Цього поруху було достатньо, щоби розбудити біль у спині. Я не просив зробити мені укол уже кілька годин. І зараз бажання звернутися з цим проханням ставало дедалі сильнішим.
Дем Ріа підняла руку в складному жесті, який нагадав мені улюблений жест Енеї.
— Якщо всі ми приймемо хрестоформу, наш малий Він Ріа Дем Лоа Алем отримає право на повну медичну допомогу на базі Пакса в Бомбасіно. Навіть якщо вони не зможуть вилікувати рак, Він... повернеться до нас... згодом. — Вона опустила очі і сховала руки, що могли бути такими виразними, в збірках широкої сукні.
— Але вони не дозволять, аби лише Він прийняв хрест, — сказав я.
— Авжеж, ні, — сказала Дем Лоа. — Їхня позиція незмінна: навертатися має вся родина. Ми розуміємо їхню точку зору. Отець Кліфтон шкодує, що нічого не може з цим вдіяти, але дуже сподівається, що ми приймемо таїнства Ісуса Христа, поки ще не пізно... для Біна.
— А що думає ваша дівчинка, Сес Амбре, стосовно того, щоб стати християнкою з можливістю воскресіння? — поцікавився я, розуміючи, що це занадто особисті питання. Але я був заінтригований, а думка про те, який болісний вибір вони мають зробити, відсувала на другий план мій власний біль, дуже реальний, але куди менш важливий.
— Сес Амбре у захваті від можливості приєднатися до Церкви та стати повноправною громадянкою Пакса, — відповіла Дем Лоа, підіймаючи голову, прикриту м’яким блакитним каптуром. — Це б дало їй можливість відвідувати церковну школу в Бомбасіно або в Кероа Тамбат, і, на її думку, дівчата та юнаки там мають значно цікавіші шлюбні перспективи.
Я почав говорити, затнувся, але потім все ж таки закінчив своє запитання:
— Але потрійний шлюб не... тобто, я хочу сказати, чи Пакс дозволить...
— Ні, — озвався з підвіконня Алем. Обличчя його спохмурніло, сірі очі дивилися сумно. — Церква не дозволяє одностатеві шлюби або шлюби з кількома партнерами. Нашу родину буде зруйновано.
Я помітив, як усі троє обмінялися короткими поглядами, і на довгі роки запам’ятав те кохання і той біль, що побачив у цих поглядах.
Дем Ріа зітхнула.
— Але цього хоч як не можна уникнути. Гадаю, отець Кліфтон має рацію... нам треба зробити це зараз, заради Біна, а не чекати, поки він помре істиною смертю і ми втратимо його назавжди... а потім приєднатися до Церкви. Краще я водитиму нашого хлопчика на месу по неділях і сміятимуся з ним під сонцем після служби, ніж ходитиму до собору ставити свічку за упокій його душі.
— Чому цього не можна уникнути? — обережно запитав я.
Дем Лоа знову зробила той самий граційний жест.
— Наша громада Спектральної Спіралі залежить від кожного свого члена... усі кроки та частини Спіралі мають взаємодіяти між собою, щоб громада рухалася шляхом прогресу та моралі. Але все більше людей Спектра відмовляються від своїх кольорів та приєднуються до Пакса. Центр довго не втримається.
Дем Ріа торкнулася мого передпліччя, немов для того, щоб підкреслити свої наступні слова:
— Пакс не змушує нас, жодним чином, — неголосно сказала вона, і її голос, з дивовижною вимовою, підіймався і падав, наче шум вітру в мереживних фіранках у неї за спиною. — Ми з розумінням і повагою ставимося до того, що вони діляться медичною допомогою та дивом воскресіння лише з тими, хто приєднався до них... — вона замовкла.
— Але це дуже важко, — сказала Дем Лоа, і її мелодійний голос раптом зірвався.
Алем Мікаїл Дем Алем зіскочив із підвіконня, підійшов до двох жінок і опустився на коліна між ними. Безкінечно ніжно торкнувся він зап’ястка Дем Лоа, а другою рукою обійняв Дем Ріа. На якусь мить ці троє забули про світ і про мене, охоплені почуттям кохання й смутку.
А тоді біль полоснув мені по спині і по паху, наче постріл із ланцетника, оббіг усе моє тіло лазерним променем. Мимоволі я застогнав.