Тієї ж миті де Сойя перетворився на велетня, що височіє посеред космосу. Шість планет, незліченні супутники й астероїди, палаючі орбітальні ліси Люцифера оберталися навколо його пояса. Далеко за ватрищем сонця шість порошинок Вигнанців балансували на крихітних вогняних хвостах. Хвіст «Габриїла» був набагато довшим за них, але найдовшим наразі був хвіст «Рафаїла»: він затьмарював блиск зірок у центрі виднокола. Матір-капітан Стоун стояла за кілька гігантських кроків від де Сойї, чекаючи на нього.
— Федеріко, — вибухнула вона, — що, заради Христа, ти робиш?
Де Сойя обдумував можливість не відповідати на виклик з «Габриїла». Якщо би це дало їм кілька додаткових хвилин, він би зберігав мовчання. Але він знав Стоун. Вона не вагатиметься. Він кинув погляд на графік переміщення, що висвічувався на окремому тактичному каналі. До стрибка тридцять шість хвилин.
— Капітане! Виявлено шість запусків ракет! Вони переміщаються... просто зараз! — Це був спец із озброєння, командер Шан на захищеній лінії зв’язку.
Отець-капітан де Сойя був упевнений, що він не підстрибнув, узагалі не відреагував якимсь чином на це повідомлення перед очима матері-капітана Стоун. Він відповів субвокально:
— Усе нормально, Кареле. Я бачу їх у тактичному просторі. Вони націлені на кораблі Вигнанців. — Звертаючись до Стоун, він запитав по тактичному каналі: — Ви випустили ракети по Вигнанцях?
Обличчя Стоун залишилося кам’яним; це було помітно навіть у тактичному освітленні.
— Звісно. Чому ти цього не зробив, Федеріко?
Замість відповісти де Сойя зробив крок у напрямку сонця по центру й спостерігав, як ракети виринули з простору Гокінґа просто перед шістьома факельниками Вигнанців. За секунду вони вибухнули: два термоядерних вибухи, а вслід два плазмових, більш розлогих. Усі кораблі Вигнанців оточили себе максимально потужними захисними полями — в тактичній моделі поля вони виглядали як помаранчеві ореоли, — але вибухів у безпосередній близькості вони не витримали. Зображення перетворилися з помаранчевих на червоні, відтак на білі, а тоді три кораблі просто припинили існувати як матеріальні об’єкти. Два розпалися на частини, які, перевертаючись, продовжили свій рух у напрямку тепер вже безкінечно віддалених точок переміщення. Один факельник уцілів, але його захисне поле зникло, так само як і його термоядерний хвіст. Якщо хтось на борту вижив після вибухів, наразі він був уже мертвий через радіоактивну зливу, що тепер без перешкод пробивала корабель наскрізь.
— Що ти таке робиш, Федеріко? — повторила матір-капітан Стоун.
Де Сойя знав перше ім’я Стоун: Хален. Але він вирішив не робити цю частину їхньої розмови надто особистою.
— Виконую наказ, матір-капітане.
Навіть у модельованому тактичному просторі було помітно, що Стоун дивиться недовірливо.
— Про що це ви, отче-капітане де Сойя? — Вони обоє знали, що їхня розмова записується. Хто з них за кілька хвилин залишиться живим, матиме запис усіх реплік.
Де Сойя сказав спокійно:
— Адмірал Алдікакті надіслала наказ зі свого флагмана променевим каналом за десять хвилин до переміщення. Ми виконуємо цей наказ.
Вираз обличчя Стоун не змінився, але де Сойя знав, що вона субвокально наказує своєму першому помічнику перевірити, чи відбувався сеанс променевого зв’язку між «Уриїлом» і «Рафаїлом» у вказаний час. Такий сеанс відбувся. Але кораблі обмінялися повідомленнями тривіального змісту: оновлення координат зустрічі в системі Тау Кита.
— І що це за наказ, отче-капітане де Сойя?
— Наказ із грифом «Особисто», матір-капітане Стоун. Він не стосується «Габриїла». Субвокальним каналом він сказав Шану:
— Задайте координати нейродеструкторам і передайте мені пульт, як ми домовились. — За секунду він відчув вагу променевої зброї у себе в правій руці. Зброя залишалася невидимою для Стоун, але де Сойя відчував її вагу та контури. Він намагався, щоби його рука, що тримає зброю за руків’я, мала вигляд порожньої, а сам поклав палець на невидимий спусковий гачок. З того, як вільно звисала рука матері-капітана Стоун уздовж її тіла, де Сойя міг здогадатися, що вона теж має в руці віртуальну зброю. У тактичному модельованому просторі капітанів розділяло три метри. Між ними довгий термоядерний хвіст «Рафаїла» та коротший стовп полум’я за кормою «Габриїла» вибиралися на рівень їхніх грудей, залишаючи площину екліптики.
— Отче-капітане де Сойя, з точки переміщення, до якої ви простуєте, ви не потрапите в систему Тау Кита.
— Попередні накази скасовано, матір-капітане. — Відповідаючи, де Сойя уважно слідкував за очима свого колишнього першого помічника. Хален завжди добре вміла приховувати свої емоції та наміри. На їхньому старому факельнику «Балтазарі» йому частенько доводилося програвати їй у покер.
— Яке нове місце призначення вам повідомили, отче-капітане?
Тридцять три хвилини до точки стрибка.
— Секретна інформація, матір-капітане. Я можу сказати вам лише, що «Рафаїл» приєднається до решти ескадри в системі Тау Кита, коли виконає своє завдання.
Стоун почухала щоку лівою рукою. Де Сойя спостерігав за зігнутим пальцем на її правій руці. Їй не потрібно підіймати руку з невидимою зброєю, щоби натиснути на курок та задіяти смертепромінь, але інстинктивно людину тягне націлити свою зброю на супротивника.
Де Сойя ненавидів смертепромені і знав, що Стоун ставиться до них так само. Це зброя боягузів; і вона була заборонена на Флоті Пакса, узагалі заборонена Церквою — до початку цього їхнього карального походу. На відміну від старих жезлів смерті часів Гегемонії, які дійсно випускали промінь, що, наче косою, винищував усі нейрони на своєму шляху, смертепромені, які випускав по цілі корабель, не були схожі на когерентний промінь. По суті, потужні акумулятори з приводнем Гедеона створювали с-плюс деформацію часопросторового континууму, обмежену конусом. Унаслідок цього виникало викривлення матриці реального часу, приблизно таке, як при невдалій спробі переміщення в просторі за допомогою старих рушіїв Гокінґа, викривлення незначне, але більш ніж достатнє, щоб знищити складний танок імпульсів у мозку людини.
Втім, хоч би як поділяла Стоун загальну зневагу офіцерів паксівського флоту до смертепроменів, вона мала прямий сенс застосувати саме цю зброю зараз. У «Рафаїл» Пакс вклав шалені кошти: отже, насамперед вона спробує не дати екіпажу вкрасти корабель, і при цьому намагатиметься корабель зберегти. Складність для неї полягає в тому, що, убивши всю команду за допомогою смертепроменів, вона може й не зуміти завадити «Рафаїлу» переміститися: усе залежатиме від того, наскільки команда встигла перепрограмувати процес спіну. За традицією капітан надає команду на безпосередній стрибок вручну, або принаймні він має бути готовий скинути програму на комп’ютері аварійною кнопкою, проте Стоун не була впевнена, що де Сойя дотримуватиметься традиції.
— Можу я поговорити з командером Ліблером? — запитала матір-капітан Стоун.
Де Сойя посміхнувся.
— Мій перший помічник наразі зайнятий виконанням своїх обов’язків. — Він подумав: «То Кабан, дійсно, нишпорка. Ось і підтвердження наших припущень».
«Габриїл» уже не міг їх перехопити, навіть якщо збільшить прискорення до шестисот g. «Рафаїл» дістанеться до точки переміщення раніше, ніж «Габриїл» зможе наблизити ся до нього настільки, щоби взяти його на буксир. Тепер, аби їх зупинити, Стоун повинна вбити команду, а потім вивести з ладу їхній корабель, задіявши рештки свого арсеналу для подолання їхнього захисного поля. Якщо вона помиляється, і де Сойя насправді діє відповідно до наказу, який отримав в останню хвилину, її майже напевно віддадуть під трибунал і звільнять із Флоту. Якщо вона не зробить нічого, а де Сойя насправді викрадає один із паксівських Архангелів, її точно віддадуть під трибунал, звільнять, відлучать від Церкви і, найвірогідніше, стратять.
— Федеріко, — лагідно промовила вона, — я дуже прошу тебе: скинь тягу, щоби ми могли вирівняти швидкості. Це не завадить тобі виконати наказ і переміститися в точку із секретними координатами. Я хочу тільки піднятися на борт «Рафаїла» і пересвідчитися, що у тебе все гаразд, до того, як ти зробиш стрибок.