Його Святість знову сів на своє крісло із високою прямою спинкою. Його худорляве обличчя мало незворушно спокійний вираз.
— Ми бажаємо, щоби всі ви слухали уважно, — сказав він. — Радник Альбедо промовляє за нашим дорученням і з нашого схвалення.
Альбедо легенько нахилив голову і повернувся до високопосадовців, котрі дивилися на нього широко розплющеними очима. Навіть охоронці Папи відступили ближче до стін.
— У вас склалася думка, переважно з міфів та легенд, але й з історії Церкви також, — почав свою промову Альбедо, — що ТехноКорд було знищено під час Падіння порталів. Це не так.
Ви мали чути, переважно із заборонених «Пісень Гіперіона», що Корд складався із трьох елементів: Консерваторів, які хотіли зберегти статус-кво між людством та Кордом, Протестантів — вони вбачали в людстві загрозу та планували його знищити, для чого спочатку спробували знищити Землю шляхом Великої Помилки ’08, а також Абсолютів, які не цікавилися нічим, крім створення Абсолютного Інтелекту на основі штучних інтелектів, такого собі силіконового Бога, здатного прогнозувати всесвіт та правити ним чи принаймні цією Галактикою. Усе це є неправдою. — Ісозакі відчув, що Анна Пеллі Коньяні мертвою хваткою вчепилася в його зап’ясток крижаними пальцями. — ТехноКорд ніколи не поділявся на три ворогуючі елементи, — продовжив Альбедо, проходжуючись перед вівтарем та підвищенням. — Починаючи з того часу, коли відбулася еволюція його розумових здібностей, десь тисячу років тому, Корд складається з тисяч окремих елементів та фракцій; інколи вони ворогували, частіше співпрацювали, але завжди намагалися досягти домовленості щодо напрямку, в якому повинен еволюціонувати автономний розум і штучне життя. Але єдина точка зору так і не викристалізувалася.
Приблизно одночасно з тим, як відбувалася еволюція ТехноКорду в справжню автономію, коли більшість людей жили ще на поверхні Старої Землі та на орбіті навколо неї, людство відкрило можливість змінювати власну генетичну програму... тобто самому обирати напрям своєї еволюції. Прорив відбувся частково завдяки прогресу в царині генетичної модифікації на початку двадцять першого сторіччя нашої ери, але головну роль тут відіграв розвиток нанотехнологій. Дуже швидко нанотехнологічні форми життя, деякі з них менші за клітину, деякі завбільшки як молекула, деякі наділені розумом, створені першими Штінтами у співпраці з людьми і спочатку керовані ними, вийшли з-під контролю і знайшли власний сенс буття і власні цілі. Нанопристрої, які часто мали форму вірусів, вразили людство і змінили його, наче це була жахлива чума. На щастя для людської раси, а також для раси автономних розумів, відомих як Корд, ця чума розповсюджувалася зазвичай через перші ембріоносці та інші колонізаційні космічні кораблі, що рухалися повільно, зі швидкістю, меншою за швидкість світла, бо такі кораблі були в ужитку у людства в епоху напередодні людської Гіджри.
У той час початкові елементи того, що потім стало Гегемонією Людства, і передбачливі елементи ТехноКорду збагнули, що метою нанотехнічних угрупувань, які продовжували еволюціонувати на ембріоносцях, було не що інше, як знищити людство та створити нову расу біологічних мутантів, контрольованих нанотехнологічними формами життя. Ця раса мала заселити тисячу віддалених зоряних систем. Гегемонія та ТехноКорд відповіли забороною досліджень у царині високорозвинутих нанотехнологій та проголошенням війни колоніям, які застосували ці нанотехнології, тобто тим групам, які відомі тепер як Вигнанці.
Але на перешкоді цим зусиллям стали інші події.
Елементи Корду, які були на боці тих, хто хотів йти шляхом розвитку нанотехнологій — а їх було не так уже й мало, — раптом відкрили дещо, що вжахнуло весь Корд.
Як вам відомо, наші давні дослідження фізики рушіїв Гокінґа та передачі інформації з надсвітловою швидкістю дозволили нам відкрити простір Планка, який деякі називають Поєднувальною Безоднею. Досліджуючи поглиблено цей простір, що лежить в основі всього всесвіту і поєднує його в одне ціле, ми створили лінії «світло+», а також удосконалену модель рушія Гокінґа, портали телепортації, з’єднані в єдине Всемережжя Гегемонії, планетарні інфосфери, що розвилися в мегасфери даних, керовані Кордом, створили рушій Гедеона, який широко використовується сьогодні, і навіть почали експериментувати з антиентропійними припливами часу в цьому всесвіті — ми гадаємо, що Гробниці часу на Гіперіоні є результатом цих експериментів.
Проте ці дарунки людству мали свою ціну. Це правда, що деякі групи Абсолютів всередині Корду використовували портали, щоби під’єднатися до людського мозку і створити нейромережу у своїх власних цілях. Таке використання людських нейронів не завдавало людям жодної шкоди... ці нейронні мережі створювалися поза межами часу і простору там, де відбувалося переміщення крізь портали в планківському просторі, і люди ніколи би про це не дізналися, якби чотири сторіччя тому інші елементи Корду не відкрили цей факт першому гібриду Джона Кітса. Проте я погоджуюся з тими елементами Корду, які вважають такі дії неетичними, такими, що порушують недоторканість особистого життя.
Втім, ці найперші експерименти з нейронною мережею призвели до шокуючого відкриття. У всесвіті існують інші Корди... можливо, навіть у нашій Галактиці. Це відкриття спричинило громадянську війну всередині ТехноКорду, яка триває й досі. Певні елементи — і це не тільки Протестанти — вирішили, що прийшов час покласти край біологічним експериментам із людською расою. Вони розробили план: «випадково» спрямувати чорну діру, що виникла внаслідок київського експерименту ’08, просто в центр Старої Землі раніше, ніж рушії Гокінґа уможливили би загальний Вихід. Іншим елементам Корду вдалося відтермінувати ці плани до того часу, поки людство не отримає засоби для порятунку.
Зрештою жодній із екстремальних фракцій не вдалося перемогти. Стару Землю не було знищено. Її було викрадено — яким чином, Технокорд не може зрозуміти й досі, і зробили це невідомі нам Абсолютні Розуми, що існують десь у всесвіті.
Директори Гільдії почали стиха переговорюватися між собою. Кардинал Мустафа опустився на свою подушку на обидва коліна й почав молитися. Кардиналові Дю Нойєр було, очевидно, так зле, що монсеньйор, її помічник, наполегливо шепотів їй щось заспокійливе. Навіть монсеньйор Лукас Одді мав такий вигляд, наче він ось-ось знепритомніє.
Його Святість Папа Урбан XVI підняв догори три пальці. У каплиці запанувала тиша.
— Звісно, це лише історія питання, — продовжив радник Альбедо. — Сьогодні ми хотіли би поділитися з вами інформацією, яка вимагає від нас негайних спільних дій.
Три сторіччя тому екстремальні фракції Корду, серед яких вісім сторіч не вгавали диспути й сварки між автономними інтелектами, спробували досягти мети в інший спосіб. Вони розробили кібрида, відомого як Джон Кітс, у якому людська особистість, поєднана з персоною Штінта, містилася в людському тілі. Зв’язок Корда з кібридом підтримувався через інтерфейс у просторі Планка. Персона Кітса мала виконати багато завдань — стати пасткою для того, що Абсолютний Інтелект називав емпатією чи співпереживанням — властивості, що розвивалася разом із розвитком людського абсолютного розуму, запустити події, що мали би врешті-решт призвести до останньої прощі на Гіперіон і відкриття Гробниць часу, вигнати Ктиря з його сховища, стати каталізатором Падіння порталів. Для виконання останнього пункту елементи Корду, ті самі, яким я завдячую своїм створенням, організували витік інформації і дозволили Міні Ґледстон, Виконавчій Директрисі Уряду... й іншим керівникам Гегемонії дізнатися, що інші елементи Корду, наче якісь вампіри, використовують портали для полювання на людські нейрони.
Ці елементи Корду здійснили фінальну атаку на Всемережжя, замасковану під напад Вигнанців. Вони сподівалися знищити суспільство, побудоване на Всемережжі, а тим самим знищити розсіяне людство чи довести його до відчайдушного стану, коли воно вимре само. Ґледстон та інші лідери Гегемонії атакували Корд, знищивши мережу порталів. Це поклало край експериментам Корду зі створення нейронної мережі та значно підірвало позиції так званих Протестантів та Абсолютів у громадянській війні всередині Корду.