Біля будинку Таня з надією поглянула на вікна своєї квартири — вони не світилися, отже, мати з вітчимом п’ють деінде або вже сплять, отруюючи повітря перегаром. У будь-якому випадку, вона була врятована, адже Сергій не побачить її сімейки, що деградує, і в неї є шанс зустрітися з ним знову. Утім, вона дарма хвилювалася — він уже все вирішив за неї.
— У суботу чекаю тебе о 18-й біля фонтана на Театральній площі, — повідомив так, наче це не обговорювалось, не відпускаючи її руку.
Таня слухняно кивнула. Її, вчорашню школярку, яка подорослішала зовні, але зсередини все ще залишалася дитиною, якій майже не дісталося батьківського піклування, хвилювала ця увага дорослого впевненого чоловіка, що, здавалося, міг вирішити всі проблеми. Їй так потрібен був той, хто взяв би на себе хоча б частину її негараздів, хто б любив її і дозволив любити себе, той, хто вів би її за руку життям, не даючи впасти та страхуючи на небезпечних поворотах. У свої сімнадцять Таня вже так сильно втомилася бути дорослою, що мріяла сховатися, сидячи на чиїхось теплих колінах, захищена від ворожого світу сильними руками. Руки Сергія були саме такими. Її мрії про «тетяноларінське» кохання почали збуватися. Коли його обличчя опинилося близько-близько, Таня заплющила очі й відчула на губах тонку гірчинку сигаретного диму від його подиху.
У вересні вони одружилися. Без гостей і бучних святкувань, просто розписалися у РАГСі. Присутня на церемонії Комета пустила сльозу одна за всіх — ані Сергієвих, ані тим паче Таниних батьків не було. Перші не одразу прийняли невістку з неблагополучної родини, другим просто було байдуже. Про вступ до медучилища, звісно, мова вже не йшла. Таня із захватом приміряла на себе роль молодої дружини офіцера замість халата медсестри, змінивши кармічне прізвище Ларіна на безлике й черстве, як позавчорашній хліб, Сухарєва.
У військовому містечку їм дали крихітну однокімнатну квартиру, але й це було величезною удачею, бо спершу їм світила лише кімнатка в гуртожитку. Тільки після втручання впливових друзів Сергієвого батька квартирне питання вирішилось.
Вирвавшись нарешті з алкогольного чаду власного дому, який давно був для неї чужим та ворожим, Таня все своє молоде завзяття кинула на облаштування їхнього маленького сімейного гніздечка. Цілими днями вона терла, мила, начищала, готувала й із нетерпінням голодної, що чекає на вечерю з самісінького ранку, виглядала коханого зі служби. Сергій приходив, з порога впиваючись у її губи довгим та тягучим поцілунком риби-прилипали, а потім Таня опускалася на коліна в коридорі й розшнуровувала йому берці. Нехитре сімейне щастя захопило її в полон миттєво, ніби терорист-смертник заручницю, і Тані наївно вірилось, що їхній симбіоз буде вічним.
Здавалося, у них усе було ідеально — і в стосунках, і в розумінні, і в сексі, але з часом Таню дещо почало непокоїти. Коли вони кохалися, Сергій, такий ніжний і турботливий попервах, став знаходити задоволення в тому, щоб зробити їй боляче. Спершу це видалось їй грою, яку можна легко припинити, і вона навіть йому піддавалась, підігрувала. Але що далі, то серйознішими й болючішими ставали ці ігри. Кайданки й батіг стали Таниним нічним кошмаром, а арсенал різноманітних секс-іграшок, якими чоловікові подобалося її мучити, розширювався мало не щотижня. Вона спробувала поговорити із Сергієм, пояснити, що він заходить занадто далеко, залишаючи на її тілі синці, порізи й опіки, але він щоразу обертав усе на жарт, стверджував, що це лише гра між двома людьми, які кохають одне одного й між якими не має залишатися жодних табу. Таня переконувала себе, що чоловікові це скоро набридне, та й взагалі — це нормально, це те, що відбувається між дорослими, які, у темряві чи при світлі, задовольняють бажання одне одного. А в мужчин бажання часом бувають дивними. Але нехай, вона трішки потерпить, адже вона любить Сергія, а він любить її і ніколи навмисне не скривдить.
У середині березня Таня готувалася до маленького особистого свята на двох — виповнювалося півроку, як вони одружилися. Була субота, тож Сергій мав повернутися раніше, але чомусь затримувався. Таня вкотре переставила посуд на столі, зазирнула в холодильник, де давно охолодилася пляшка шампанського, приклала руку до каструлі, виявивши, що гуляш уже ледь теплий, знову підфарбувала помадою губи, яку через декілька хвилин злизала, покрутилась перед дзеркалом у коридорі, милуючись, як сидить нова приталена сукня. Час від часу марно виглядала у вікно — туди, де темрява десь поглинула її чоловіка. Зрештою ввімкнула телевізор та обережно, щоб не зіжмакати обновку, прилягла на диванчик і задрімала.