Гнів Трістана вугіллям тлів уже кілька днів, так що добре.
Значить, настав час поговорити до душі.
— З якого дива ти мене звинувачуєш? Я просто вибрав улюблений напій, – сказав Каллум, якого це все раптом почало втомлювати. — Будь-хто, хто має талант, схильний його використовувати.
— Що ти ще зі мною зробив?
— Нічого гіршого за те, що зробила з тобою Паріса. Чи ти правда думаєш, ніби вона піклується про тебе щиріша за мене?
На обличчі Трістана відбилося страждання: цікавість у ньому боролася з підозрою. У тому й біда, коли ти відчуваєш надто багато, подумав Каллум. Важко вибрати щось одне.
— До чого тут Паріса?
— Та при всьому, – відповів Каллум. — Вона тобою крутить, а ти цього не бачиш.
— Ти хоч зрозумів іронію того, що сказав сам?
— О, іронія тут просто виняткова, – запевнив його Каллум. — Дивовижна. Розкажи про батька, – як би між іншим попросив Каллум, і Трістан зло подивився на нього.
— Ми не про мого батька говоримо.
— Від чого ж? Ми, знаєш, давно його обговорюємо, просто ти не розповсюджуєшся.
— Дурниці, – хмикнув Трістан.
— Правда? До речі, про іронію, – подумав Каллум. — Така твоя природа: ти прямий, але ніколи не чесний.
— Навіщо мені бути відвертим із тобою? — Випалив Трістан. — З якого дива комусь взагалі бути з тобою відвертим?
Грубе і несподіване, це питання здивувало обох і повисло в повітрі, наче сокира над головами.
Отже, зміна теми.
Якийсь час Каллум мовчав.
А потім:
— У дитинстві Елізабет Роудс дізналася, що може літати. Вона не відразу здогадалася, що змінюючи вектор тяжіння, перебудовує молекулярну структуру в межах кімнати. Вона вже тоді мала любов до вогню, тяглася до полум'я свічок, але для дитини її віку це було нормально, а батьки пильно стежили за нею, не давали обпектися, і тому вона так і не дізналася про свою вогнетривкість. Вона думає, що її дар – змінювати фізичні сили, не турбуючи при цьому природні стихії, – додав Каллум. — Помиляється. Обсяг енергії, необхідний зміни молекулярного складу, просто перевищує її власні резерви.
Трістан не сказав нічого, і тоді Каллум продовжив:
— Це лякало її сестру – або так Ліббі здалося. Насправді це проявилися ранні симптоми дегенеративного захворювання: втрата ваги, слуху, зору, крихкість кісток. Коли Ліббі чаклувала, сестра непритомніла, але то був просто збіг. Втім, Ліббі Роудс завзято звинувачувала себе і майже на десять років, доки сестра не померла, забула про свої здібності. Тепер вона згадує ті події як сон, що повторюється.
— Навіщо ти це мені розповідаєш? – грубо запитав Трістан, але Каллум не зупинявся:
— Ніколас де Варона – єдина дитина цілком посередніх медитів, які зробили, однак, значні гроші на вигідних вкладеннях. Але найвигідніше – це, звісно ж, сам Ніколас. Він про свої таланти знає більше, ніж Ліббі Роудс про свої, але все одно не так багато.
Трістан вигнув брову, а Каллум знизав плечима.
— Він вміє змінювати власну форму так само, як змінює предмети довкола. — На таке були здатні небагато медитів, позбавлених природного дару до перевертництва, а самі перевертні не володіли подібним: змінюючи себе, нічого іншого міняти вони не вміли.
Трістан, який знав, наскільки важка згадана магія, насупив чоло: навіщо це Ніко?
— Не знаю, закоханий він у свого сусіда по квартирі або ж просто так дбає про його життя, – прокоментував, захитавши очі, Каллум, – але, сам того не відаючи, Ніко де Варона, коли звертався вперше, ненадовго помер. Тепер звернення дається йому легко, адже він виробив м'язову пам'ять: змінювати форму з примусу. Втім, якби не вроджена магія, що перезапускає серце, Ніко зараз у живих не було б. Зате він швидше, його чуття глибше, а почуття гостріші, інакше йому не вижити. Його тіло розуміє, що встигаючи за господарем, воно може знову померти.
— І що за тварина? — Запитав Трістан. Питання не по справі, але цікаве.
— Сокіл.
— Чому?
— Неясно, – сказав Каллум і рушив далі. — Рейна Морі – незаконнонароджена дитина, яка належить впливовому клану смертних, основна гілка якого – члени японської знаті. Хто її батько, невідомо, і тому її виростила бабуся, потай, але не позбавляючи багатства та привілеїв. Вміння Рейни володіти природою в принципі схоже на некромантію. Незрозуміло, чому вона так чинить опір – і ще більше незрозуміло, чому вона нею не користується, – але це якось пов'язане з неприйняттям. Вона своїм даром незадоволена.
— Він робить її надто могутньою?
— Він її послаблює, – уточнив Каллум. — Рейна – універсальний донор для якогось джерела життя, яким вона користуватися не в змозі, але засобів посилити її просто немає. Власної магії Рейни по суті не існує. Вона відкриває будь-який доступ до всього, чим володіє Рейна, – всім, крім неї самої.