Медит обернувся, злякано витріщивши очі. Зрозуміло, це його партнер обірвав сполучні чари.
— Його напарник злився, – пояснив на вухо Ліббі Трістан.
Вона застигла.
— Це означає…
— Мочи його, поки не втік!
Через пальці, якими Трістан тримав зап'ястя Ліббі, він відчув, як з її руки виривається потік сили: по жилах ніби промайнула хвиля. І стоячи впритул до цієї живої зброї, Трістан дивувався. Ліббі – справжня бомба з плоті і крові, яка легко розклала б і кімнату, і повітря в ній на дрібні та невидимі (хіба що Трістану) частинки. Едріан Кейн у корж розбився б, намагаючись купити її послуги: найбільша частка у прибутку, найвища посада в його секті… Батько Трістана такий: стать, раса, клас для нього – порожнє. Зовнішність – ніщо. А ось користь – все. Руйнівну силу Едріан Кейн шанував, наче бога.
Трістан відвернувся, і все одно жаром йому обпалило щоку – такий сильний вибух. Від зусиль Ліббі похитнулася, але Трістан підхопив її за талію і мало не виніс із кімнати. Зупинившись він тільки побачивши Парісу: бліда, вона піднімалася їм назустріч сходами, а поряд з нею йшов Каллум.
— Ось ви де, – відчужено зауважила Паріса. Вона наче привида зустріла.
— Що сталося? — Запитав Трістан, допомагаючи Ліббі встати на ноги. Її хитало, але вона все ж таки кивнула і відсторонилася.
— Все добре, – сказала Ліббі, не послаблюючи, втім, пильності: вона ніби готувалася до чергової атаки, стискаючи голову в плечі.
— Щойно натрапили на медита внизу, – повідомив Каллум. — Якась шпигунська організація з Пекіна. Фахівець із бою.
Трістан моргнув, коли до нього почало доходити.
— У того медиту напарник був?
— Так, якийсь іл…
— Ілюзіоніст, – закінчив за Каллума Трістан і переглянувся з Ліббі. — Ми його дістали. Як ви зрозуміли, що вони є шпигунами?
— Взагалі, це було очевидно, але вона сама сказала, – відповів Каллум. — Тільки вона та її напарник мали магію, інші були смертні.
Можливо, вони відволікали увагу, дозволяючи медитам прорватися.
Ліббі розім'яла суглоби, все ще боязко озираючись на всі боки.
— Вона сказала, що нікого більше немає? Так вона збрехати могла запросто.
— Ні, вона не брехала, – запевнив її Каллум.
— Звідки знаєш? — З підозрою допитувалась Ліббі. — Вона ж могла просто...
— Я ввічливо запитав.
Паріса мала знати правду – тобто могла знати, адже медит не збудував жодного ментального захисту, – проте чомусь не висловлювалася.
— Все добре? – спитав Трістан, і вона сіпнулася, подивившись на нього знизу вгору. Вигляд у неї був хворий.
— Так, добре. – Паріса прочистила горло. — Ми ніби вже зачистили будинок.
— Група була лише одна?
Париса похитала головою.
— Ніко та Рейна усунули одну команду, ми розібралися з їхніми партнерами, але був ще якийсь одинак.
— Ні, не одинак. — Голос Атласу пролунав несподівано, і всі машинально піднялися. — Не варто хвилюватися, – зі сміхом промовив Хоронитель, за яким йшов Далтон. — Це я.
— Він справжній? — Пошепки запитала Ліббі у Трістана, чим злегка його вразила. Параноя – чи перфекціонізм? чим вона там страждала? – була доречною. Більше Ліббі своїм очам не вірила, і в довгостроковій перспективі це було лише на краще.
— Так, – сказав Трістан. — Справжній.
Ліббі у відповідь лише похмуро кивнула.
— Агента, якого усунула міс Камалі, прислав наш колишній наймач, містер Кейн, – повідомив Атлас, глянувши на Трістана. — Кожні десять років ми, до речі, чекаємо на атаку когось із корпорації «Уессекс», тож нічого дивного.
Трістан насупився.
— Ви… на них чекаєте?
У цей момент сходами радісно злетів Ніко. За ним тінню поспішала Рейна.
— Привіт, – сказав він, ніби не помічаючи, що тонка біла футболка на ньому просочилася кров'ю, а ніс зламаний. Адреналіновий кураж ще не пройшов, і Ніко дуже бадьоро кивнув Атласу. — У чому річ?
— Ну що ж, містере Варона, я тут розповідав іншим про оперативників, з якими ви зіткнулися цього вечора, – відповів Атлас, вирішивши не робити нетактовних зауважень щодо зовнішності Ніко. — Ви з міс Морі усунули групу спецназу.
— МІ-6? — Запитав Ніко.
— Так, і ЦРУ, – підтвердив Атлас. — Їх вів медит, фахівець із…
— Хвиль, ага, – підказав розпалений Ніко, дивлячись на Ліббі. — Як виступила, Роудс?
Ліббі, що стояла поряд із Трістаном, стиснулася.
— Твоє захоплення недоречне, Варона, це просто жахливо, – прошипіла вона, але Атлас відзвітував за неї:
— За допомогою містера Кейна міс Роудс ліквідувала одного з найнебезпечніших у світі ілюзіоністів, – сказав він, кивнувши на знак поваги і Трістану. — Його напарника, фахівця з рукопашного бою, усунув містер Нова. Обидва вони були улюбленими оперативниками однієї пекінської розвідувальної організації. Дуже до речі, що їх розшукували в усьому світі за військові злочини, – чемно повідомив він Ліббі, – і ми із задоволенням повідомимо владу, що про них більше не варто турбуватися.