— Усі на землю, — проінструктував він.
Покидьки скрутилися разом у клубок подалі від каменюки, наскільки дозволяв завал. Хлопчик ляснув по вибухівці та стрибнув на землю, у бік Матаяса й Джаспера, а решта затулила вуха.
Нічого не сталося.
— Ти що, жартуєш? — поцікавився Джаспер.
Ба-а-ах! Брила вибухнула. Крига й шматки каміння дощем посипалися на голови.
Вілан був укритий пилюкою, але мав сп’яніло щасливий, хоча злегка здивований вигляд. Ніна розреготалася:
— Спробуй удати, ніби ти знав, що воно спрацює.
Покидьки вирвалися з кам’яного загону.
Каз махнув Джасперові.
— Периметр. Переконаймося, що сюрпризів більше немає.
Вони розійшлися в різних напрямках.
Ніна разом з іншими знайшли Інеж, котра стояла біля тіла тремтячого Гриші. Він був у вовняному одязі кольору хакі й мав скляний погляд. Кров стікала з вогнепальної рани на стегні, а ніж стирчав із правого боку грудей. Інеж, певно, простромила його, вистрибнувши із завалу.
Ніна опустилася біля хлопця на коліна.
— Мені потрібно трохи більше, — бурмотів Гриша. — Лише трішечки більше.
Він схопив Ніну за руку, і лише тоді вона впізнала його.
— Несторе?
Він обернувся, зачувши своє ім’я, але, здавалося, не впізнав дівчину.
— Несторе, це я, Ніна. — Вона вчилася з ним у школі в Маленькому Палаці. Під час війни їх обох відправили до Керамзіну. На коронації Ніколаї вони вкрали пляшку шампанського, а потім їх знудило біля озера. Він був Творцем, одним із Твердунів, котрі працюють із металом, склом і волокном. Це не мало жодного сенсу. Творці роблять тканини й зброю. Він не був спроможний на те, свідком чого Ніна щойно стала.
— Прошу, — благав хлопець, наморщивши лице. — Мені потрібно ще.
— Парем?
— Так, — схлипнув він. — Так, прошу.
— Я можу зцілити твою рану, Несторе, якщо ти не рухатимешся. — Він був у поганому стані, але якщо їй вдасться зупинити кровотечу..
— Мені не потрібна твоя допомога, — заперечив хлопець сердито, намагаючись відштовхнути її.
Ніна спробувала заспокоїти Нестора, сповільнити його пульс, але боялася зупинити серце.
— Будь ласка, Несторе. Будь ласка, не смикайся.
Він закричав і накинувся на неї.
— Потримайте його, — попросила дівчина.
Матаяс рушив на допомогу, і Нестор звів руки.
Земля піднялася суцільним шаром, укритим брижами, відштовхуючи Ніну та інших геть.
Він звівся, похитуючись на пораненій нозі, смикаючи ніж, що стирчав із грудей.
— Де вони? — закричав хлопець. — Куди вони пішли?
— Хто?
— Шуанці! — завивав він. — Куди вони пішли? Поверніться! — Зробив один хиткий крок, потім ще один. — Поверніться! — Нестор упав обличчям у сніг. Він більше не ворушився.
Ніна кинулася до нього й перевернула хлопця на спину. В очі й рот йому набився сніг. Вона поклала руки на груди, намагаючись відновити серцебиття, але нічого не вдавалося. Якби він не був спустошений наркотиком, міг би впоратися з такими ранами, але тіло ослабло, шкіра напнулася на кістках і зблідла так, що здавалася прозорою.
«Це неправильно», — майнула в Ніни жалюгідна думка. Практикування Малої Науки робило гришників здоровішими й сильнішими. Саме це найбільше подобалося Ніні в її силі. Але тіло мало свої обмеження. Схоже, наркотик змусив Несторову силу випереджати його тіло. Це просто зносило його.
Каз і Джаспер повернулися, відхекуючись.
— Є щось? — запитав Матаяс.
Джаспер кивнув:
— Компанія людей прямує на південь.
— Він кликав шуанців, — нагадала Ніна.
— Ми знали, що шуанці відправлять людей, щоб звільнити Бо Юл-Баюра, — зауважив Каз.
Джаспер кинув погляд на нерухоме Несторове тіло.
— Але ми не знали, що вони відправлять Гришей. Як ми можемо бути впевнені, що вони не наймані вбивці?
Каз підняв монетку, прикрашену зображенням коня з одного боку й схрещених ключів — з другого.
— Це було у Верескуновій кишені, — повідомив він, передаючи її Джасперові. — Шуанська венє. Монета Переходу. Це урядова місія.
— Як вони нас знайшли? — запитала Інеж.
— Може, Джасперова стрілянина привернула їхню увагу? — відізвався Каз.
Джаспер наїжачився й тицьнув на Ніну та Матаяса.
— Або, може, вони почули, як ці двоє горлали одне на одного. Вони могли йти за нами кілька миль.
Ніна намагалася осягнути те, що почула. Шуанці не використовували Гришей як солдатів, утім, вони й не поводилися, як фієрданці: не бачили нічого протиприродного чи огидного в силі гришників. Вона зачаровувала їх. Проте вони все одно вважали Гришей чимось нижчим за людину. Шуанський уряд роками брав у полон і проводив експерименти на гришниках, намагаючись знайти джерело їхньої сили. Шуанці ніколи б не найняли Гришу для вбивства. Принаймні раніше такого не було. Можливо, парем змінила правила гри.