— Достатньо справжнє. Минулої ночі, коли ти наблизилася до мене, я навіть не знав, що ти поруч, поки ти не заговорила.
Інеж насупилася. Вона хотіла бути тихою — і була. Яке це має значення?
— У тебе на щиколотках дзвіночки, — додав Каз, показуючи на її костюм, — але я не чув твоїх кроків. Багряний шовк і намальовані плями на твоїх плечах, але я не бачив тебе. А я бачу все. — Дівчина здвигнула плечима, а Бреккер нахилив голову набік. — Ти вчилася танців?
— Акробатики. — Вона помовчала. — Моя родина… ми всі акробати.
— Ходите по линві?
— Так, а ще гойдаємося, жонглюємо й займаємося трюками.
— Ти працювала зі страхувальними сітками?
— Лише коли була маленькою.
— Добре. У Кеттердамі жодних сіток немає. Тобі доводилося колись вступати в бійку?
Інеж похитала головою.
— Убивала когось?
— Ні. — Очі дівчини широко розчахнулися.
— Навіть не думала про таке?
Вона помовчала, а потім склала руки на грудях.
— Думала кожнісіньку ніч.
— Гарний початок.
— Насправді я не хочу вбивати людей.
— Легко дотримуватися такої точки зору, поки інші не захочуть убити тебе. А зважаючи на наш напрям роботи, таке трапляється частенько.
— Наш напрям роботи?
— Я хочу, щоб ти приєдналася до Покидьків.
— І що я там робитиму?
— Збиратимеш інформацію. Мені потрібен павук, який залазитиме на стіни кеттердамських маєтків і організацій, щоб підслуховувати біля вікон і на покрівлях. Мені потрібен хтось, хто може бути невидимим, хто зможе стати привидом. Як гадаєш, ти впораєшся?
«Я вже привид, — подумала дівчина. — Я померла в трюмі корабля работорговців».
— Думаю, так.
— Це місто переповнене багатими добродіями й панянками. Ти вивчиш їхні звички, коли вони приходять чи йдуть, брудні штучки, якими вони займаються вночі, злочини, які вони намагаються приховати вдень, розмір їхніх черевиків, кодові комбінації сейфів, улюблену дитячу іграшку. А я використаю цю інформацію, щоб поцупити їхні грошенята.
— А що станеться, коли ти отримаєш гроші й сам станеш багатієм?
Казові уста злегка скривилися у відповідь:
— Тоді ти зможеш вкрасти й мої таємниці.
— Тому ви купили мене?
Жартівливість зникла з Бреккерового обличчя.
— Пер Гаскель не купив тебе. Він викупив твою угоду. Отже, ти винна йому гроші. Багато грошей. Але ось справжній контракт. Дивись, — сказав Нечисторукий, витягаючи документ Гелін із кишені пальта. — Я хочу, щоб ти дещо побачила.
— Я не читаю керчинською.
— Не має значення. Бачиш ці цифри? Гелін стверджує, що ти винна їй ці гроші за транспорт із Равки; це ти заробила, працюючи на неї. А оце ти їй досі маєш повернути.
— Але… але це неможливо. Тепер ця сума більша за ту, котра була від самого початку.
— Усе правильно. Вона вираховувала платню за твою кімнату, харчування, перукаря.
— Вона купила мене, — промовила Інеж; у неї всередині мимоволі зростав гнів. — Я не могла навіть прочитати те, що підписувала.
— Рабство заборонене в Керчі, а двосторонні угоди — ні. Я знаю, що цей папірчик — фальшивка, і будь-який мислячий суддя теж це побачить. На жаль, більшість мислячих суддів давно в Гелін у кулаку. Пер Гаскель пропонує тобі заробітну платню — не більше й не менше. Твою угоду напишуть равканською. Ти сплачуватимеш йому деяку суму, але не таку, щоб збанкрутіти. Поки ти справно платитимеш йому відсоток, зможеш приходити і йти, коли забажаєш.
Інеж похитала головою: жодна з цих пропозицій не здавалася можливою.
— Дозволь мені бути відвертим із тобою. Якщо ти втечеш, не розрахувавшись за угоду, Гаскель відправить по тебе людей, поряд із якими Цьоця Гелін здаватиметься маразматичною бабусею. І я не спинятиму його. Заради цієї маленької угоди я поставив на карту свою голову, і ця позиція мені не дуже подобається.
— Якщо все це правда, — відповіла дівчина, — то я маю право сказати «ні».
— Звичайно. Але лише сліпий не побачить, що ти небезпечна, — відізвався Бреккер. — Я б не хотів, щоб ти була небезпечною для мене.
Небезпечна. Вона хотіла ухопитися за це слово. Інеж свято вірила, що цей хлопець недоумкуватий або сам безнадійно введений в оману, але слово їй подобалося, і, якщо вона не помилялася, Каз пропонував їй покинути цей будинок уже сьогодні вночі.
— Це не… це не шахрайство, чи не так? — Запитання прозвучало тихіше, аніж їй хотілося.