— Я сподівалася, що він із вами.
Вона зникла вгорі, тримаючись за мотузку, сердито буркаючи, і залишила Джаспера чекати внизу, завмерши від нерішучості. Чи схопила Каза варта? Чи б’ється він десь у в’язниці за своє життя?
«Він — Каз Бреккер». Навіть якщо вони замкнуть його, Каз утече з будь-якої камери, вибереться з будь-яких кайданів. Джаспер може залишити йому мотузку й помолитися, щоб дощ вистудив сміттєспалювач достатньо, аби її нижній кінець не загорівся. Але якщо він і далі стоятиме тут, як баран, то може втратити свій шлях до втечі, і всі вони будуть приречені. Залишалося тільки лізти.
Тієї самої миті, коли стрілець ухопився за мотузку, у відчинені двері залетів Каз. Його сорочка була поплямована кров’ю, а волосся перетворилося на дикий чагарник.
— Хутчіш, — кинув хлопець без жодних прелюдій.
Тисячі запитань штовхалися в Джасперовій голові, але він не зупинився, щоб озвучити їх. Хлопець розхитався над вугіллям і поліз угору. Згори досі легенько дріботів дощ, і стрілець відчув, як затремтіла мотузка, коли нижче за неї вхопився Каз. Джаспер кинув погляд униз і побачив, як Бреккер потягнувся, щоб зачинити за ними дверцята сміттєспалювача.
Джаспер чіплявся по черзі обома руками, підтягувався від вузла до вузла, кисті вже почали боліти, мотузка врізалася в долоні; часом там, де це було потрібно, він упирався ногами в стіни сміттєспалювача й одразу відсахувався від гарячої цегли. Як Інеж спромоглася видряпатися сюди, не маючи, за що триматися?
Високо вгорі, наче шафа, повна розлючених ринок і пателень, продовжував калатати Годинник Старійшин. Що пішло не так? Чому Каз і Ніна розділилися? І як вони збираються виплутатися із цієї ситуації?
Джаспер струсонув головою, намагаючись змигнути з вій краплі дощу; коли він випростався, м’язи в спині заклякли.
— Дякувати святим, — прохрипів стрілець, коли Матаяс і Вілан схопили його за плечі й витягли нагору, куди залишався вже якийсь метр. Він перекинувся через край комину й впав на дах, мокрий і тремтячий, як напівутоплене кошеня. — Каз на мотузці.
Хлопці вхопилися за шнур, щоб допомогти Бреккерові дістатися нагору. Джаспер не знав, наскільки допомагав Вілан, але працював він важко. Вони витягли Каза з шахти, і він перевернувся на спину, жадібно ковтаючи повітря. — Де Інеж? — вимовив, задихаючись. — Де Ніна?
— Уже на даху посольства, — відгукнувся Матаяс.
— Залиште мотузку й зберіть усе інше, — наказав Бреккер. — Рушаймо.
Матаяс і Вілан кинули мотузку зі сміттєспалювача вкритою кіптявою купою й схопили дві чисті бухти. Джаспер узяв ще одну й змусив себе звестися на ноги. Рушив слідом за Казом до бровки даху, де Інеж закріпила прив’язь, котра збігала від даху в’язниці до дахів посольського сектора внизу. Хтось навіть прилаштував імпровізовану люльку для людей, котрі не володіли даром Мари насміхатися з гравітації.
— Дяка святим, Джелові й тобі, тітко Єво, — вдячно виголосив Джаспер і ковзнув мотузкою вниз. Інші рушили слідом.
Дах посольства вигинався, можливо, щоб не затримувався сніг, але здавалося, наче прогулюєшся по згорбленій спині велетенського кита. Він був також однозначно більш… шпаруватим, ніж дах в’язниці. Тут і там виднілися щербини численних отворів — вентиляції, комини, маленькі скляні куполи, заплановані, щоб пропускати світло. Ніна та Інеж причаїлися біля підніжжя найбільшого купола — філігранного слухового віконця, з якого можна було оглянути вхідну ротонду посольства. Він не надто давав прихисток від дощу, котрий посилився, але якщо раптом якийсь із вартових на стіні відволічеться від під’їзного шляху й глипне на дахи Двору, команда Покидьків буде надійно захована від його погляду.
Ніна тримала на колінах ступню Інеж.
— Я не можу здерти всю гуму з її п’яток, — пожалілася Ніна, коли побачила, як наближаються поплічники.
— Допоможи їй, — дозволив Каз.
— Я? — перепитав Джаспер. — Ти ж не маєш на увазі…
— Роби.
Хлопець підповз ближче, аби краще роздивитися вкриту пухирями ногу Інеж, відчуваючи спиною, що Каз стежить за кожним його рухом. Минулого разу, коли дівчина постраждала, Бреккерова реакція була трохи більшою за стурбовану; це ушкодження не виглядало так погано, як рана від ножа, але цього разу Каз не мав Чорних Вістер, щоб звинуватити їх. Джаспер сфокусувався на частинках гуми, намагаючись витягти їх із плоті Інеж тим самим чином, як виділяв руду з тюремних ґрат.
Інеж знала його таємницю, але Ніна витріщилися на хлопця: