Выбрать главу

— Ти Творець?

— А ти повіриш, якщо я скажу «ні»?

— Чому ти не казав мені?

— Ти… ніколи… не питала, — затинаючись, відповів хлопець.

— Джаспере…

— Дай мені спокій, Ніно.

Дівчина стисла губи, але стрілець знав, що це не останнє, що він від неї почув. Він знову зосередився на ступні Інеж.

— Святі, — пробурмотів.

Інеж скривилася:

— Що, так погано?

— Ні, просто в тебе дійсно огидні ноги.

— Огидні ноги, котрі витягли тебе на цей дах.

— Чи не застрягли ми тут? — поцікавилася Ніна. Годинник Старійшин перестав дзвеніти, і запала тиша. Дівчина з полегшенням заплющила очі. — Нарешті.

— Що сталося у в’язниці? — запитав Вілан надтріснутим від паніки голосом. — Що запустило сирену?

— Я наштовхнулася на двох вартових, — пояснила Ніна.

Джаспер підвів погляд від своєї роботи.

— Ти не впоралася з ними?

— Впоралася, але один із них кілька разів вистрілив, а другий побіг. Саме тоді закалатали дзвони.

— Прокляття. То це й активувало сирену?

— Напевно, — відповіла Ніна. — А де був ти, Казе? Я б не опинилася на сходах, якби не згаяла час на пошуки тебе. Чому ти не чекав на мене на сходовому майданчику?

Бреккер уважно роздивлявся щось крізь скло купола.

— Я вирішив обшукати також камери на п’ятому поверсі.

Усі витріщилися на нього. Джаспер відчув, як його характер настовбурчився всередині.

— Що це, у біса, таке? — поцікавився він. — Ти забрався звідти раніше, ніж ми з Матаясом повернулися, а потім просто вирішив розширити зону пошуків і залишити Ніну наодинці з думкою, що ти вскочив у халепу?

— Там було дещо, про що я мав подбати.

— Слабко віриться.

— У мене було передчуття, — пояснив Каз, — і я пішов за ним.

Нінин вираз обличчя свідчив про те, що вона не повірила жодному слову.

— Передчуття?

— Я помилився, — гримнув Каз. — Задоволені?

— Ні, — заперечила Інеж. — Ти мусиш нам усе пояснити.

Каз помовчав якусь мить і врешті промовив:

— Я шукав Пекку Роллінза. — Вони з Інеж обмінялися поглядом, якого Джаспер не зрозумів; у ньому було знання про щось, що залишалося недоступним для стрільця.

— Заради святих, чому? — запитала Ніна.

— Хотів знати, хто з Покидьків зливав йому інформацію.

Джаспер трохи почекав.

— І?..

— Не знайшов його.

— А звідки кров у тебе на сорочці? — поцікавився Матаяс.

— Бійка з вартовим.

Джаспер не повірив.

Каз підвів руку до очей.

— Я запартачив усе. Зробив неправильний вибір і заслуговую на осуд. Але це не змінює нашої ситуації.

— Що таке наша ситуація? — запитала Ніна в Матаяса. — Що вони зараз робитимуть?

— Сирена передала Жовтий Протокол. Заворушення в секторі.

Джаспер притиснув руки до скронь.

— Не пам’ятаю, що це означає.

— Я гадаю, що вони думають, наче хтось намагався втекти з в’язниці. Сектор і так відділено від решти Двору, тож вони санкціонують пошуки, можливо, намагатимуться виявити, кого бракує в камерах.

— І знайдуть людей, яких ми приспали в чоловічій і жіночій тимчасових зонах, — додав Вілан. — Ми мусимо тікати звідси. Забудьте про Бо Юл-Баюра.

Матаяс безнадійно змахнув рукою.

— Занадто пізно. Якщо вартові думають, що хтось намагається втекти з в’язниці, контрольно-пропускні пункти переведено в стан повної бойової готовності. Вони не дозволять нікому просто так пройти крізь ворота.

— Ми все ще можемо спробувати, — устряв Джаспер. — Ми тут залатали ступні Інеж…

Дівчина витягла їх, потім звелася на ноги, перевіряючи босі підошви на гравії.

— Зі ступнями все гаразд. Хоча зникли мозолі.

— Я дам тобі адресу, куди можна написати скаргу, — підморгнула їй Ніна.

— Що ж, Інеж здатна пересуватися, — сказав Джаспер, витираючи рукавом змокле чоло. Дощ перетворився на прозору мряку. — Ми знайдемо затишну кімнату, де можна впасти гулякам на голову й протанцювати вальсом від цього місця в їхньому найкращому вбранні.

— Минути посольські ворота й два пропускні пункти? — скептично протягнув Матаяс.

— Вони не знають нікого, хто втік із в’язничного сектора. Вартові бачили Ніну й Каза, тож їм відомо, що люди вибралися зі своїх камер, але охоронці на пунктах пропуску шукатимуть харцизяк у тюремній формі, а не солодко-пахучих дипломатів у примхливих одежах. Ми мусимо вибратися до того, як вони збагнуть, що шестеро добродіїв опинилися на волі в зовнішньому кільці.