Каз уважно розглядав крізь купол відкритий внутрішній дворик посольства й караульне приміщення в кільцевій стіні.
— Вілане, наскільки складно зламати одну з цих брам?
— Щоб вона залишилася відчиненою?
— Ні, щоб вона залишилася зачиненою.
— Маєш на увазі «вивести її з ладу»? — Вілан знизав плечима. — Не думаю, що це буде надто складно. Я не зміг побачити механізм, коли ми минали ворота в’язниці, але, судячи з плану, сказав би, що він абсолютно звичайний.
— Блоки, зубці і якісь по-справжньому велетенські гвинти?
— Що ж, десь так і чималенька лебідка. Канат накручується на неї, як на гігантську шпульку, а потім вартові просто повертають її за допомогою якоїсь ручки чи колеса.
— Я знаю, як працює лебідка. То ти зможеш зламати одну з них?
— Думаю, що так, але якщо сигналізація під’єднана до кабелю, усе стає значно складнішим. Навряд чи можна зробити це, не активувавши Чорний Протокол.
— Добре, — погодився Каз. — Так ми й зробимо.
Джаспер підвів руку.
— Перепрошую, але хіба Чорний Протокол — це не та штука, якої ми намагалися всіма силами уникнути?
— Я пригадую щось про фатальний кінець, — додала Ніна.
— Не в тому разі, якщо ми скористаємося ним проти інших. Цієї ночі більшість вартових сконцентрувалася на Білому острові, і в тому ж місці розташоване посольство. Коли пролунає Чорний Протокол, скляний міст піднімуть і вся охорона опиниться в пастці на острові разом із гостями.
— А як щодо таємного Матаясового шляху звідти? — поцікавилася Ніна.
— Вони не можуть вивести таким чином основні сили, — припустив Матаяс. — Принаймні не так швидко.
Каз замріяно розглядав Білий острів, нахиливши голову. Його погляд злегка розфокусувався.
— Обличчя свідчить про вигадування підступних махінацій, — пробурмотіла Інеж.
Джаспер кивнув.
— Однозначно.
Інеж уже скучила за цим виразом.
— Три брами в кільцевій стіні, — розмірковував Каз. — Ворота в’язниці вже зачинені через Жовтий Протокол. Посольська брама вузька, як шийка пляшки, і переповнена гостями — фієрданці не пустять через неї війська. Джаспере, нам залишаються тільки ворота в секторі дрюскеле, і вам із Віланом доведеться над ними попрацювати.
— Я обома руками за те, щоб замкнути фієрданців у їхній власній фортеці, — проголосував стрілець. — Чесне слово. Але як ми звідти втечемо? Щойно активуємо Чорний Протокол, ви, друзі, будете зачинені на острові, а ми — у зовнішньому кільці. Окрім цього, ми не маємо ані зброї, ані матеріалів для демонстрування.
Каз всміхнувся гострою, наче бритва, посмішкою.
— Дякуй великодушно, що всі ми порядні злодії. Ми збираємося придбати деякі речі, і все за рахунок фієрданців. Інеж, — сказав він, — почнімо з чогось блискучого.
Стоячи біля великого скляного купола, Каз склав докупи всі дрібні деталі, які тримав у голові. Якщо старий план був ризикований, то він принаймні базувався на хитрощах. Новий натомість був нахабний і навіть божевільний. Вони не просто повідомлять, а проревуть про свою присутність фієрданцям. Команда знову мусить розділитися, і знову вони визначатимуть час своїх пересувань за дзвоном Годинника Старійшин, але тепер матимуть іще менше прав на помилки.
Інеж прислухалася до свого серця, очікуючи віднайти там страх. Але відчувала лише готовність. Це не була робота, яку вона мусила зробити, щоб сплатити Перу Гаскелю свої борги. Це не було завдання Каза чи Покидьків, яке треба було виконувати. Вона хотіла цього — грошей і здійснення мрії, якому вони допоможуть.
Поки Каз пояснював деталі, а Джаспер за допомогою великих ножиць із пральні розрізав на шматки мотузку, Вілан допомагав дівчатам у приготуваннях. Щоб скидатися на служниць «Звіринцю», їм необхідно було мати татуювання. Почали з Ніни. Скориставшись однією з Казових відмикачок і мідним піритом, який Джаспер видобув із даху, Вілан щосили намагався відтворити павичеве пір’я «Звіринцю» на Ніниній руці, притримуючись інструкцій Інеж і підправляючи те, що треба. Потім дівчина просто вилила собі на плоть чорнила. Корпуснійцям не потрібна голка для татуювань.
Ніна доклала чималих зусиль, щоб розрівняти шрами на передпліччі Інеж. Удалося не те щоб відмінно, але часу було обмаль, а Ніна була Краяльницею не за покликанням. Вілан накидав ескіз другого павичевого пера на руці Інеж.
Ніна на мить зупинилася.
— Ти впевнена?
Інеж глибоко вдихнула.