— Якщо ми не переживемо цю ніч, я помру безстрашно, Казе. А ти можеш сказати те саме?
Його очі були майже чорними — так розширилися зіниці. Вона бачила, що Каз кожною клітинкою своєї жахливої волі намагається залишатися нерухомим під її рукою. І все ж він не ухилявся. Інеж знала, що це найбільше з того, що він може їй запропонувати. І цього було недостатньо.
Дівчина забрала руку. Каз глибоко вдихнув.
Бреккер колись сказав, що не потребує її молитов, і вона не промовляла їх уголос, проте все одно бажала, щоб він залишався неушкодженим. Тепер вона мала мету, її серце мало напрямок, і, хоча боляче було розуміти, що цей шлях веде її геть від Каза, вона зможе із цим впоратися.
Інеж приєдналася до Ніни біля купола, де вони чекали на прибуття «Звіринцю». Купол був широкий і невисокий, зроблений зі скла й срібної філіграні. Інеж помітила, що підлога в широкій ротонді внизу вкрита мозаїкою. Вона з’являлася швидкими спалахами між гостями вечірки — два вовки переслідують одне одного, приречені рухатися по колу весь час, поки стоятиме Льодовий Двір.
Гості заходили крізь грандіозну арку, звідки їх проводили до кімнат ззовні ротонди. Потім маленькі групки обшукували в пошуках зброї. Інеж бачила, як з’являлися вартові з невеликими стосами брошок, голок дикобразів і навіть орденських стрічок, у котрих, як подумала дівчина, мабуть, був метал чи дріт.
— Ти не мусиш робити це, ти ж знаєш, — сказала Ніна. — Ти не мусиш знову вдягати ці шовки.
— Я робила дещо гірше.
— Я знаю. Ти подолала шість поверхів пекла задля нас.
— Я не це мала на увазі.
Ніна помовчала.
— Це я теж знаю, — вона повагалася й додала: — Винагорода така важлива для тебе?
Інеж здивувалася, почувши в Ніниному голосі щось схоже на провину.
Годинник Старійшин вибив дев’яту. Інеж подивилася вниз, туди, де вовки ганялися одне за одним на підлозі ротонди.
— Не знаю, чому взялася за це, — зізналася вона. — Але знаю, чому мушу закінчити цю справу. Знаю, чому доля привела мене сюди, чому поставила мене на шлях, де можна отримати такий приз.
Вона почала втрачати пильність, але поки не була готова озвучити мрію, котра палахкотіла в її серці: про власну команду, корабель, капітаном якого вона буде, про її особистий хрестовий похід. Вона відчувала, що це та річ, котра мусить зберігатися в таємниці, що це зерно, котре може вирости в щось надзвичайне, якщо не змушувати його прорости занадто рано. Вона навіть не вміла ходити під вітрилами, а тепер якась її частина хотіла розповісти все Ніні. Якщо раптом та вирішить не повертатися до Равки, Серцетлумачниця буде ідеальним доповненням її банди.
— Вони тут, — зауважила Ніна.
Дівчата зі «Звіринцю» клином заходили крізь двері ротонди, їхні сукні сяяли у світлі свічок, каптури мантій затіняли обличчя. Кожен каптур був пошитий так, щоб нагадувати тварину — новоземську оленицю з м’якими вухами й делікатними білими плямами, каельську кобилицю з каштановим хвостом, шуанську змію з червоною бісерною лускою, равканську лисицю, леопарда з Південних колоній, ворону, горностая і, звичайно, сулійську рись. Висока білява дівчина, яка грала роль фієрданського вовка в срібному хутрі, мала помітно відсутній вигляд.
Їх зустрічали вбрані в уніформу жінки-вартові.
— Не бачу її, — повідомила Ніна.
— Зачекай. Павич з’явиться останнім.
І будьте певні, ось прийшла вона — Гелін Ван Уден у мерехтливо зеленувато-синьому атласі; ретельно продумана прикраса з павичевого пір’я обрамляла її золоте волосся.
— Вишукана, — захоплено вигукнула Ніна.
— Вишукані не торгують у Бочці.
Інеж тоненько й пронизливо свиснула, у відповідь почувся віддалений Джасперів свист. «Ось воно», — подумала дівчина. Вона штовхнула брилу, і та покотилася з гори. Хтозна, яких збитків вона завдасть і що можна буде звести на кругляках.
Ніна скоса глипнула крізь скло.
— Як вона не падає під вагою всіх цих діамантів? Вони просто не можуть бути справжніми.
— Ох, вони справжнісінькі, — відгукнулася Інеж. Ці прикраси були зароблені потом, кров’ю й слізьми дівчат, схожих на неї.
Охорона поділила служниць «Звіринцю» на три групи, а от Цьоця Гелін мала окремий супровід. Ніхто не чекав від Павича, що вона зніме одяг чи задере спідниці перед іншими дівчатами.
— Їх, — запропонувала Інеж, указуючи на групу дівчат, де були сулійська рись і каельська кобилиця. Вони прямували до дверей із лівого боку ротонди.