Дівчина сфокусувалася на колі в склі — місяць, відсутність місяця, двері в майбутнє — і стрибнула. Отвір виявився якраз достатньо великим для її тіла, Інеж почула м’яке «шурх», коли гострий край скла розрізав шовк, який шлейфом волочився за дівчиною. Вона вигнула тіло дугою й потяглася. Мала одну-єдину можливість схопитися за металевий ліхтар, що звисав зі стелі за огорожею. Це був неймовірний стрибок, божевільний стрибок, але вона знову стала донькою свого тата, вільною від законів гравітації. Інеж зависла в повітрі на коротку жахливу мить, а потім її руки вхопилися за основу ліхтаря.
Дівчина почула, як позаду неї розчахнулися двері й пролунали постріли. «Затримай їх, Джаспере. Виграй для мене трохи часу».
Інеж розхитувалася вперед і назад, збільшуючи імпульс. Куля просвистіла повз неї. Випадковість? Чи комусь вдалося минути Вілана й Джаспера, щоб через отвір застрелити її?
Коли тіло набуло достатнього імпульсу, Інеж відштовхнулася й важко налетіла на стіну. Можливості зробити це елегантніше не було, але дівчині вдалося схопитися руками за край кам’яного виступу, де були виставлені для огляду старовинні бойові сокири. Тепер усе стало вкрай легко: переміститися на нижній виступ — і вниз із глухим «дзень», коли її ноги приземлилися на дах масивного танка. Інеж прослизнула всередину металевого купола в центрі бойової машини.
Вона повернула одну ручку, потім другу, намагаючись знайти потрібні для керування. Урешті один із кулеметів піднявся вгору. Інеж натиснула на гачок, і все її тіло здригнулося, коли кулі загуркали в скляну огорожу, наче град, протинаючи її в усіх можливих напрямках. Це було найкраще попередження, яке вона могла запропонувати Джасперові й Віланові.
Інеж мала лише сподіватися, що їй вдасться змусити запрацювати велику зброю. Вона вмостилася в кабіні танка й крутила лише ті ручки, котрі були на видноті, поки ніс довгого кулемета не опустився назад. Важіль був тут, як Джаспер і обіцяв. Дівчина сильно потягла за нього й почула дивовижно тихе «клац». Довгу жахливу мить нічого не відбувалося. «Що, як він не заряджений? — подумала Інеж. — Якщо Джаспер мав рацію щодо цього кулемета, то фієрданці були б дурнями, якби дозволили такій вогневій моці просто валятися під ногами».
Десь усередині танку пролунало «гур-р-р-р». Інеж почула, як щось покрутилося до неї, і налякано подумала, що зробила щось не так. Що міномет поверне простісінько вниз свій довгий ствол і вистрілить їй у стегно. Натомість почулися шипіння й скрегіт, наче метал терся об метал. Великий міномет завібрував. Від звуку «бум», який розірвав повітря, виплюнувши хмарку чорного диму, ледь не луснула голова. Мінометний вогонь влучив у скло, розбиваючи його на тисячі мерехтливих друзок. «Гарніше за діаманти», — зачудовано подумала Інеж, сподіваючись, що хлопці знайшли час і місце, щоб укритися.
Вона чекала, поки розсіється курява, у вухах досі боляче дзвеніло. Скляної стіни більше не було. Навколо панувала тиша. Потім дві мотузки, прив’язані до билець коридору, упали вниз, а за ними з’явилися й хлопці: Джаспер рухався, наче гнучка комаха, а Вілан — ривками, зупиняючись і рушаючи знову, звиваючись, як гусінь, котра намагається вилізти з лялечки.
— Ажор! — крикнула Інеж фієрданською. Ніна могла б нею пишатися.
Вона розвернула міномет в іншому напрямку. З протилежного боку, від залишків скляної стіни, з коридору стріляли якісь чоловіки, але щойно ствол повернувся до них, люди стрімко зникли.
Інеж почула кроки й брязкіт — на танк вилазили хлопці. Звисаючи вниз із купола, з’явилася Джасперова голова.
— Ти даси мені покермувати?
— Якщо ти наполягаєш.
Вона відсунулася, щоб хлопець міг сісти за панель керування.
— Ох, привіт, любий, — сказав він радісно. Натиснув на інший важіль, і броньована машина навколо них здригнулася і, здається, повернулася до життя, вивергаючи чорний дим. «Що це за монстр такий?» — замислилася Інеж.
— Цей шум! — крикнула вона.
— Це двигун.
Раптом вони рушили, хоча поруч не було ані сліду коня.
Згори залунали постріли. Вочевидь, Вілан знайшов відповідні ручки.
— Заради святих, — сказав Джаспер Інеж, — допоможи йому прицілитися.
Дівчина протиснулася ближче до Вілана в куполоподібну башточку й націлила другий маленький кулемет, допомагаючи опустити кришку, коли за огорожу увірвалися вартові.