— Утопитися, — повторив він.
Ніна повільно кивнула.
— Льодовий Двір, пам’ятаєш? Неймовірне пограбування? Смерть була поруч? Три мільйони крюґе чекають на тебе в Кеттердамі.
Каз змигнув, погляд його прояснився.
— Чотири мільйони.
— Я подумала, що це приведе тебе до тями.
Бреккер поскріб руками обличчя, мокрий кашель досі роздирав його груди.
— Ми зробили це, — сказав він зачудовано. — Джел творить дива.
— Ти не заслуговуєш на дива, — похмуро заперечив Матаяс. — Ти спаплюжив священний ясен.
Каз звівся на ноги, злегка похитуючись і слабко втягуючи повітря.
— Це символ, Гелваре. Якщо ваш бог такий тендітний, може, варто пошукати собі нового. Нумо вибиратися звідси.
Ніна підвела руки.
— На здоров’я, невдячний негіднику.
— Я подякую вам, коли ми будемо на «Феролінді». Рушаймо. — Він уже видряпувався на брили, котрі збиралися в зморшки з дальнього боку ущелини. — Дорогою можете пояснити, чому наш видатний шуанський учений скидається на одного із Віланових шкільних друзяк.
Ніна похитала головою, зненацька захоплена роздратуванням і захватом. Можливо, оце і все, що потрібно, щоб вижити в Бочці. Ніколи не зупинятися.
— Він — друг? — скептично запитав Кувей шуанською.
— Час від часу.
Матаяс допоміг дівчині звестися на ноги, і вони рушили слідом за Казом, повільно просуваючись угору скелястою стіною ущелини, яка мала привести їх до іншого кінця мосту вгорі, трохи ближче до Дієрнгольма. Ніна ніколи не почувалася такою виснаженою, але не могла дозволити собі відпочити. Вони отримали трофей. Просунулися далі, ніж будь-яка інша банда. Вони підірвали будівлю в самому серці Льодового Двору. Але їм ніколи не дістатися до гавані без Інеж та інших.
Вона продовжувала рухатися. Єдиною іншою можливістю було сісти на край урвища й чекати кінця. Звідкись від Льодового Двору пролунав гуркіт.
— Ох, святі, благаю, нехай це буде Інеж, — просила дівчина, поки вони тяглися по краєчку ущелини, і озиралася на міст, прикрашений гірляндами зі стрічок і гілок ясена до Грінґкелли.
— Що б це не наближалося, воно велике, — зауважив Матаяс. — Що ми робитимемо, Казе?
— Чекатимемо, — відповів хлопець, коли звук почав наближатися.
— А як щодо «знайдемо укриття»? — запитала Ніна, нервово переминаючись із ноги на ногу. «Майте мужність»? «Я заховав у цих зручних хащах двадцять гвинтівок»? Дай нам хоч щось.
— Як щодо кількох мільйонів крюґе? — запропонував Каз.
Пагорбом гуркотів танк, викидаючи з-під коліс порохняву й гравій. Хтось махав їм зі збройної башти — ні, там було двійко людей. Інеж і Вілан кричали й нестримно жестикулювали з-під купола.
Ніна переможно загикала, а Матаяс недовірливо витріщився. Коли дівчина кинула погляд на Каза, вона не могла повірити своїм очам.
— Святі, Казе, ти здаєшся справді щасливим.
— Не будь смішною, — відрубав він. Але помилки бути не могло. Каз Бреккер шкірився, як ідіот.
— Я сподіваюся, ми знаємо їх? — поцікавився Кувей.
Але Нінина бурхлива радість затьмарилася, коли фієрданська відповідь на проблему, котру створили для них Покидьки, викотилася з-за горизонту. Колона танків з’явилася на вершині пагорба й з гуркотом покотилася вниз залитим місячним сяйвом шляхом, пилюка завитками підіймалася від їхніх коліс. Напевно, Джаспер не запечатав ворота дрюскеле. Чи вони мали інші танки, котрі чекали свого часу на їхніх землях. Зважаючи на вогняну міць, котру стримували стіни Льодового Двору, вони мали б вважати себе щасливчиками, подумала Ніна. Але вони чомусь так не почувалися.
Поки Інеж і Вілан не загуркотіли своїми колесами по мосту, Ніна не могла розібрати, що вони кричать.
— Геть із дороги!
Вони відскочили зі шляху, і танк прогуркав повз них, а потім зупинився, заскреготівши своїми механізмами.
— Ми маємо танк! — захоплено вигукнула Ніна. — Казе, ти малий гидкий генію! План спрацював! Ти здобув нам танк.
— Вони здобули нам танк.
— Ми маємо один, — зауважив Матаяс, тицяючи пальцем на орду металевих машин і дим, що підіймався від них. — А вони мають значно більше.
— Так, але знаєш, чого вони не мають? — запитав Каз, поки Джаспер розвертав гігантський міномет на танку. — Моста.
Металевий стогін вирвався з броньованих нутрощів танка. Потім пролунав шалений гуркіт, котрий струснув їхні кістки. Ніна почула слабкий свист, і щось вистрілило в повітря, пролетіло понад ними й зіткнулося з мостом. Дві перші естакади спалахнули вогнем, іскри й деревина посипалася до ущелини. Міномет вистрілив знову, і естакада розвалилися вщент.