Джаспер хвилювався за неї, та думки про дівчину змушували його почуватися винним. Коли вони опинилися на борту шхуни й Кувей пояснив їм усе про парем, тихенький внутрішній голос нашепотів стрільцеві, що він теж мав запропонувати прийняти наркотик. Навіть якщо взяти до уваги, що він був недосвідченим Творцем, можливо, він міг допомогти вивести парем із Ніниного тіла й звільнити її. Але це був голос героя, а Джаспер уже давно припинив думати, що поводиться героїчно. Дідько, герой запропонував би закинутися парем, коли вони тільки зіштовхнулися з фієрданцями в гавані.
Коли нарешті на обрії з’явився Керч, Джаспер відчув дивну суміш полегшення й неспокою. Він запитав у Каза, чи зможе приєднатися до нього й Ротті на баркасі, котрим вони попливуть до П’ятої гавані. Вони не потребували його присутності, але стрільцеві до розпачу необхідно було відволіктися.
Хаос Кеттердама залишався незмінним — з кораблів у доках вивантажували товари, туристи й солдати у відпустці рікою лилися з човнів, сміючись і перегукуючись на своєму шляху до Бочки.
— Виглядає так само, як того дня, коли ми залишили його, — зауважив Джаспер.
Каз вигнув брову. Він повернувся у своєму лискучому чорно-сірому костюмі й бездоганній краватці.
— А чого ти очікував?
— Навіть точно не знаю, — зізнався стрілець.
Але він почувався інакше, незважаючи на таку рідну вагу револьверів із прикрашеними перлинами руків’ями на стегнах і гвинтівки на спині. Продовжував думати про жінку-Плинороба з поцяткованим чорними скалками лицем, котра кричала у внутрішньому дворі дрюскеле. Він подивився вниз на свої долоні. Чи хоче він бути Творцем? Жити як Творець? Джаспер не міг змінити те, ким він був, але чи хотів він удосконалювати свою силу, чи, може, і надалі тримати її в таємниці?
Каз залишив Ротті й Джаспера в доку, а сам вирушив на пошуки посланця, щоб передати повідомлення Ван Екові. Стрілець хотів піти з ним, але Бреккер наказав залишитися.
Роздратований Джаспер скористався нагодою витягти ноги, розуміючи, що Ротті спостерігає за ним. З’явилося чітке відчуття, що Бреккер попросив Ротті не спускати з нього очей. Невже Каз думав, що він збирався чкурнути до найближчої зали азартних ігор?
Джаспер розглядав захмарене небо. Чому не прийняти це? У нього ж і справді була така спокуслива думка. Руки аж свербіли, так хотіли взятися за карти. Може, йому дійсно потрібно забиратися з Кеттердама? Коли він отримає гроші й сплатить борги, зможе податися в будь-яке місце на світі, куди захоче. Навіть до Равки. Хотілося сподіватися, що Ніна одужає, і коли вона повернеться до тями, Джаспер міг би посидіти поруч і обдумати це. Жодних зобов’язань просто зараз, але він міг би принаймні навідатися туди, хіба ні?
За півгодини Джаспер повернувся з повідомленням, яке підтверджувало, що уповноважені представники Торговельної Ради зустрінуться з ними на Велльґелуку на світанку наступного дня.
— Подивися на це, — мовив Каз, притримуючи папір так, щоб Джаспер міг прочитати. Під описом подробиць зустрічі було написано: «Вітаємо. Ваша країна вдячна вам».
Слова залишили в Джасперових грудях химерне відчуття, але він засміявся й сказав:
— Завжди радий, поки моя країна платить готівкою. Рада знає, що вчений мертвий?
— Я повідомив про це в записці Ван Екові, — сказав Каз. — Повідомив, що Бо Юл-Баюр загинув, але його син живий і працював над створенням юрди парем для фієрданців.
— І він не торгувався?
— Принаймні не в записці. Він висловив «глибоку стурбованість», але й словом не обмовився про ціну. Ми зробили свою роботу. Подивимося, чи спробує він збити ціну, коли дістанемося до Велльґелуку.
Коли вони повеслували назад до «Феролінда», Джаспер запитав:
— Вілан піде з нами, щоб зустрітися з батьком?
— Ні, — відгукнувся Каз, вистукуючи пальцями по воронячій голові на ціпку. — Матаяс буде з нами, а комусь потрібно залишитися з Ніною. Окрім того, якщо ми хочемо використати Вілана, щоб скрутити його таткові руки, краще не викладати своїх карт заздалегідь.