Той відповів:
— Це Кувей Юл-Бо. Минув рік відтоді, коли я бачив його востаннє. Тепер він вищий, але залишається точною копією свого батька, — чоловік коротко звернувся до Кувея шуанською й різко вклонився.
Кувей зиркнув на Каза й теж відповів поклоном. Джаспер помітив, як блищить піт на його чолі.
Ван Ек усміхнувся:
— Мушу визнати, я здивований, пане Бреккер. Здивований, але захоплююся.
— Ви не сподівалися, що ми досягнемо успіху?
— Скажімо так, я думав, що ви авантюристи.
— І саме тому підстрахували свої ставки?
— Ах, то ви спілкувалися з Пеккою Роллінзом?
— Він такий балакучий, якщо вам тільки вдасться викликати в нього відповідний настрій, — сказав Бреккер, і Джаспер пригадав кров на його сорочці у в’язниці. — Він сказав, що ви найняли ще й його та Десятицентових Левів, щоб вони теж вирушили на пошуки Бо Юл-Баюра.
З легким відчуттям тривоги Джаспер задумався, що ще міг повідомити Казові Роллінз.
Ван Ек стенув плечима.
— Так було краще, щоб залишатися в безпеці.
— Та й чому б ви мали перейматися, якщо зграйка канальних щурів порозриває одне одного на шматки в перегонах за винагородою.
— Ми знали, що шанси обох команд були невисокими. Я сподіваюся, що ви як картяр мене зрозумієте.
Але Джаспер ніколи не думав про Каза як про картяра. Азартні гравці де в чому покладаються на долю.
— Тридцять мільйонів крюґе заспокоять мої сердечні переживання, — підказав Нечисторукий.
Ван Ек подав знак охоронцям позаду нього. Вони підняли скриню й поставили її перед Казом. Хлопець присів біля неї навпочіпки й відкинув кришку. Навіть звіддаля Джаспер побачив стоси купюр найблідішого багряного керчинського кольору, прикрашені трьома летючими рибами. Вони вишикувалися рядок за рядком, зв’язані паперовими стрічками з восковими печатками.
Інеж затамувала подих.
— У вас навіть гроші мають дивний колір, — зауважив Матаяс.
Джаспер мріяв пробігтися руками по цих прекрасних стосиках. Він волів би скупатися в них.
— Гадаю, у мене з рота полилася слина, — сказав він.
Каз витяг одну пачку й ковзнув по ній одягненим у рукавичку великим пальцем, потім попорпався в нижчому шарі грошей, щоб переконатися, що Ван Ек не намагається обдурити їх.
— Усе тут, — сказав він нарешті.
Каз озирнувся через плече й махнув, підкликаючи Кувея ближче. Хлопчик перетнув коротку відстань, і Ван Ек жестом запросив його до себе, а потім поплескав по спині.
Бреккер звівся на ноги.
— Добре, Ван Еку. Я мав би сказати, що було дуже приємно, але я не такий вправний брехун. Ми прощаємося.
Ван Ек заступив собою Кувея й сказав:
— Боюся, я не можу дозволити цього, пане Бреккер.
Каз обперся на ціпок і пильно поглянув на Ван Ека.
— Якісь проблеми?
— Так, я бачу кілька просто навпроти мене. І немає жодного шансу, що хтось із вас покине цей острів.
Ван Ек витягнув із кишені свисток і видав високу пронизливу ноту. Тієї ж миті його служники опустили зброю й нізвідки надлетів вітер — неприродний шторм, котрий завив і вихором закружляв довкола острова, а море почало підійматися.
Моряки на баркасі бригантини підвели руки, під їхніми долонями почали збиратися хвилі.
— Плинороби, — проревів Матаяс, хапаючись за гвинтівку.
Тієї ж миті з палуби бригантини злетіло ще дві постаті.
— Верескуни! — крикнув Джаспер. — Вони користуються парем.
Верескуни кружляли в небі, а вітер шмагав повітря навколо них.
— Ти притримав частину запасу, котрий Юл-Баюр надіслав Раді, — мовив Каз, примруживши очі.
Верескуни підвели руки, і вітер завив, наче голосив за небіжчиком.
Джаспер потягнувся до револьверів. Хіба він не хотів знайти щось, у що можна постріляти? «Я сподіваюся, це місце справді „приязна удача“, — подумав стрілець, купаючись у передчуттях. — Схоже, мої бажання скоро здійсняться».
45
Каз
— Угода є угода! — гукнув Каз, перекрикуючи ревіння шторму. — Якщо Торговельна Рада відмовляється поважати свої цілі в нашій домовленості, жодна людина з Бочки ніколи більше не матиме з вами справ. Ваші слова не матимуть значення.
— Це було б проблемою, пане Бреккер, якби Рада знала про цю угоду.
Розуміння спалахнуло жахливим сяйвом.
— Вони ніколи не брали в цьому участі, — сказав Нечисторукий.
Чому він повірив, що Ван Ек має благословення Торговельної Ради? Бо той був багатим, чесним крамарем? Тому що він одягнув своїх власних служників і солдатів у багряну уніформу міської варти? Каз зустрічався з Ван Еком в ізольованому будинку купця, а не в урядовій споруді, але повірив звичайному перевдяганню. Герцун і його кав’ярня знову повернулися, лише тепер Каз був достатньо дорослим, щоб думати краще.