Джаспер мав рацію. «Якщо ти читаєш цього листа, то знай, як сильно я прагну, щоб ти повернувся додому». Кожен лист був ляпасом по обличчю Вілана, просто жорстоким жартом.
— Він — твій син, — сказав стрілець.
— Ні, він — помилка. Та, яку скоро буде виправлено. Моя приваблива юна дружина носить дитя, і — буде це хлопчик, дівчинка чи потвора з рогами — саме воно стане моїм спадкоємцем, а не якийсь ідіот із рідким мозком, котрий не може прочитати Псалтир, не кажучи вже про гросбух; не якийсь дурник, котрий перетворить Ван Екове ім’я на посміховисько.
— Ти сам дурник, — загарчав Джаспер. — Він розумніший, ніж більшість із нас докупи взятих, і заслуговує на кращого батька, ніж ти.
— Заслуговував, — виправив його Ван Ек і двічі дунув у свисток.
Плинороби не завагалися ані на хвилину. Перш ніж будь-хто встиг затамувати подих, дві велетенські хвилі здійнялися з води й вистрілили в бік «Феролінда». Вони розчавили під собою корабель із лунким гуркотом — лише уламки полетіли.
Стрілець люто заволав і звів револьвери.
— Джаспере, — наказав Бреккер, — охолонь.
— Він убив їх, — сказав хлопець, скрививши обличчя. — Він убив Ніну й Вілана.
Матаяс поклав долоню йому на руку.
— Джаспере, — сказав він спокійно. — Помовч.
Стрілець озирнувся на хиткі хвилі серед уламків щогли й розірваних вітрил, туди, де секунду тому був корабель.
— Я не… я не розумію.
— Мушу зізнатися, що я теж трохи шокований, пане Бреккер, — мовив Ван Ек. — Жодних сліз? Жодних справедливих протестів щодо вашого екіпажу? Там, у Бочці, вас виховали холодним.
— Холодним та обачним, — додав Каз.
— Схоже, не достатньо обачним. Принаймні вам не доведеться жити, шкодуючи про свої помилки.
— Скажи мені, Ван Еку, а ти каятимешся? Ґхезен не схвалює порушених угод.
Ніздрі Ван Ека затріпотіли.
— Що ви дали світові, пане Бреккер? Ви нажили статків? Процвітання? Ні. Ви берете гроші в чесних чоловіків і жінок і забезпечуєте лише себе самого. Ґхезен виказує свою прихильність тим, хто заслуговує, хто зводить міста, а не щурам, котрі годуються на їхніх фундаментах. Він благословив мене й мої діяння. Ви загинете, а я процвітатиму. Така Ґхезенова воля.
— Є лише одна проблема, Ван Еку. Тобі знадобиться Кувей Юл-Бо для цього.
— А як ви заберете його в мене? Ви оточені озброєними людьми.
— Я не потребую забирати його в тебе. Ти ніколи його не мав. Це не Кувей Юл-Бо.
— Жалюгідний блефу кращому разі.
— Я не дуже вправний у блефі, хіба не так, Інеж?
— Зазвичай ні.
Уста Ван Ека скривилися.
— Чому ж так?
— Бо він швидше ошукує, — сказав хлопчик, який не був Кувеєм Юл-Бо, ідеальною керчинською без найменшого акценту.
Ван Ек перелякано смикнувся від звуку його голосу, а Джаспер здригнувся.
Шуанський хлопець простягнув руку.
— Сплачуй борги, Казе.
Бреккер зітхнув.
— Я дійсно ненавиджу програвати парі. Бач, Ван Еку, Вілан поставив на те, що ти ані секунди не вагатимешся, перш ніж увірвати його життя. Називай мене сентиментальним, але я не вірив, що батько може бути таким безсердечним.
Крамар витріщився на Кувея Юл-Бо, чи, радше, хлопчика, котрий, як він раніше думав, був Кувеєм Юл-Бо. Каз спостерігав, як чоловік ламає голову над фактом, що Віланів голос вилітає з Кувеєвого рота. Джаспер виглядав скептично. Він отримає пояснення, коли Каз отримає свої гроші.
— Це неможливо, — вичавив із себе Ван Ек.
Не мало б бути можливим. Ніна в найкращому разі була задовільною Кряльницею, але під дією юрди парем, як сказав колись сам Ван Ек, «можливим стає те, що просто не може відбуватися». Перед ними стоїть майже бездоганна копія Кувея Юл-Бо, але вона має Віланів голос, його манірність і — хоча Каз бачив страх і образу в його золотих очах — також несподівану Віланову хоробрість.
Після битви в дієрнгольмській гавані крамарик прийшов до Каза, щоб попередити хлопця, що його неможливо буде використати як важіль проти батька. Він шарівся й ледве зміг витиснути із себе слова про гадану «недугу». Каз лише здвигнув плечима. Хтось із людей був поетом. Інші — фермерами. Деякі — багатими крамарями. Вілан міг ідеально намалювати будівлю в розрізі. Він зробив зі шматка брами й перетворених на сміття уламків прикрас свердло, яке змогло розрізати скло гришників. То й що, якщо він не може читати?
Каз чекав, що хлопчик комизитиметься, почувши ідею, що його можна перекроїти так, аби він став схожим на Кувея. Така екстремальна трансформація без допомоги парем була поза межами можливостей будь-якого Гриші.