Выбрать главу

— Казе, я можу вистрілити, — запропонував Джаспер, вішаючи на пояс револьвери й хапаючись за гвинтівку. — Ван Ек досі в межах досяжності.

— Ні, — кинув Каз. — Дай їм піти.

Море було нерухомим, не дмухав навіть бриз, але Верескуни, котрі ще залишилися в крамаря, наповнили вітрила попутним вітром.

Каз дивився, як бригантина розтинає води в напрямку Кеттердама, туди, де безпека, де фортеця, зведена Ван Ековою бездоганною крамарською репутацією. Він почувався так, наче дивиться в затемнені вікна будинку на Зельверстрат. Знову безпомічний. Він молився не тому богові.

Джаспер повільно опустив гвинтівку.

— Ван Ек відправить солдатів і гришників шукати Кувея, — сказав Матаяс.

— Він не знайде його. І Ніну теж.

Їх немає в Рейці чи якійсь іншій частині Бочки. Ніде в Кеттердамі. Попередньої ночі Бреккер наказав Шпехтові забрати Кувея й Ніну з «Феролінда» другим баркасом, тим, який начебто ремонтували, як він сказав Джасперові. Вони безпечно укрилися в закинутих камерах під старою в’язничною вежею в Пекельних Воротах. Каз дізнавався дещо, коли навідувався до гавані, щоб сконтактуватися з Ван Еком. Після лиха на Пекельному Дійстві камери затопили, щоб очистити їх від тварин і тіл; відтоді й до сьогодні вони залишалися порожніми. Матаяс ненавидів саму ідею відпускати Ніну кудись без нього, особливо в її теперішньому стані, але Каз запевнив його, що залишати її й Кувея на «Феролінді» — те саме, що дозволити їм вибухнути.

Каз дивувався власній дурості. Тупіший за простака, який щойно зліз із човна й уже планує заробити статки в Східній Клепці. Його найбільша вразливість стояла просто біля нього. А тепер вона зникла.

Джаспер уважно вивчав Вілана, погляд блукав чорним волоссям і золотими очима.

— Чому? — запитав він нарешті. — Чому ти зробив це?

Вілан стенув плечима.

— Нам потрібен був важіль.

— Це в тобі говорить Каз.

— Я не міг дозволити вам піти на обмін заручника, думаючи, що я можу послугувати якоюсь гарантією.

— Ніна перекроїла тебе?

— Тієї ночі, коли ми залишили Дієрнгольм.

— Тому ти зник на час подорожі, — здогадався Джаспер. — Ти не допомагав Матаясові піклуватися про Ніну. Ти переховувався.

— Я не ховався.

— Ти… Скільки разів ти стояв біля мене на палубі вночі, коли я думав, що це Кувей?

— Весь час.

— Ніна, імовірно, не зможе повернути тебе назад, ти знаєш це? Без іншої дози юрди парем їй це не вдасться. Ти можеш назавжди застрягнути в цьому тілі.

— Хіба це має значення?

— Я не знаю! — розлютившись, гиркнув Джаспер. — Може, мені подобалася твоя дурнувата пика. — Він повернувся до Матаяса. — Ти знав. Вілан знав. Інеж знала. Усі, крім мене, знали.

— Запитай мене чому, Джаспере, — втрутився Каз. Його терпіння зійшло нанівець.

Джаспер тривожно переминався з ноги на ногу.

— Чому?

— Це ти продав нас Пецці Роллінзу. — Він зі звинуваченням наставив палець на стрільця. — Ти — та причина, чому нас оточили, коли ми намагалися залишити Кеттердам. Ти ледь не дозволив нас убити.

— Я нічого не казав Пецці Роллінзу. Я ніколи…

— Ти розповів одному з Десятицентових Левів, що покидаєш Керч, але потім повернешся з великими грошима, чи не так?

Джаспер проковтнув клубок у горлі.

— Я так сказав. Вони надто тиснули на мене. Ферма мого батька…

— Я попереджав тебе, щоб не розповідав нікому, що їдеш із країни. Я казав тобі тримати пельку на замку.

— У мене не було вибору. Ти зачинив мене у «Воронячому клубі» до самого відправлення. Якби ти дозволив мені…

Каз повернувся до нього.

— Дозволив тобі що? Зіграти кілька роздач в «Ожину на трьох»? Дозволив тобі закопати себе ще глибше руками будь-якої шишки, достатньо тупої, щоб збільшити твій кредит? Ти сказав члену Печчиної банди, що вже скоро впиватимешся успіхом.

— Я не знав, що він піде до Пекки. Чи що Пекка знає про парем. Я лише намагався вторгувати собі трохи часу.

— Святі, Джаспере, ти справді нічого не навчився в Покидьках, хіба ні? Ти той самий тупий хлопчина з ферми, котрий зліз із човна.

Джаспер кинувся на нього, і Бреккер відчув, як нахлинула запаморочлива жорстокість. Нарешті бійка, у якій він може перемогти. Але Матаяс зробив крок і опинився між ними, штовхаючи кожного назад своїми велетенськими руками.