Вартовий знову взявся за Матаяса, знявши кайдани з вовчої шиї та почепивши їх на зап’ястя. Поки хлопця вели геть, натовп несхвально скандував, вимагаючи: «Іще! Іще!»
— Куди вони ведуть його? — запитала Ніна тремтячим голосом.
— До камери, щоб поспав після бою, — відгукнувся Каз.
— Хтось подивиться на його рани?
— У них є медики. А ми зачекаємо, поки не переконаємося, що Матаяс сам.
«Я можу зцілити його, — подумала. Але всередині гучнішав темний голос, що брав її на кпини: — Не дури себе, Ніно. Жоден Цілитель не зможе вилікувати цього хлопця. Ти про це подбала».
Хвилини тягнулися надто повільно, а дівчина ледь зі шкіри не вистрибувала.
Інші спостерігали за наступним боєм — Маззен жадібно, згинаючи пальці, припускаючи, чим усе може скінчитися; Інеж мовчки й нерухомо, наче статуя; Каз, як завжди, незбагненний, будував плани, сховавшись за маскою. Ніна сповільнила власне дихання, змусила пульс не стрибати так рвучко, намагалася заспокоїтися, але не могла стишити бунтівних думок.
Нарешті Каз підштовхнув її:
— Готова, Ніно? Спочатку охоронець.
Вона кинула погляд на тюремного вартового, що стояв під аркою.
— Наскільки низько? — Це був мовний зворот, що означав у Бочці «Як сильно ти хочеш йому зашкодити?».
— Заплющ очі. — «Зроби так, щоб він відключився, але не завдавай справжньої шкоди».
Усі рушили за Казом крізь арку, з якої прийшли. Ніхто в юрбі й не помітив їхнього зникнення — усі зосередилися на бійці.
— Покликати ваш супровід? — поцікавився вартовий, коли люди наблизилися.
— Я маю запитання, — почав Каз, а Ніна підвела руки, відчуваючи, як тече кров у жилах вартового, яка пружна тканина його легень. — Про твою матір. Це правда, що про неї розповідають?
Ніна відчула, як охоронців пульс почастішав, і зітхнула:
— Ніколи не шукаєш легких шляхів, чи не так, Казе?
Вартовий зробив крок уперед, витягаючи зброю.
— Ти що сказав? Я… — Повіки зімкнулися. — Ти не… — Ніна вповільнила пульс, і чоловік повалився вперед.
Маззен підхопив його, перш ніж той упав, а Інеж загорнула чоловіка в накидку, яка ще мить тому була на Казові. Ніна майже не здивувалася, коли побачила, що під плащем у Каза була форма охоронця.
— Хіба ти не міг просто запитати в нього, котра година чи щось подібне? — поцікавилася Ніна. — І де ти взяв форму?
Інеж натягла маску Безумця на охоронцеве обличчя, а Маззен обійняв чоловіка, наче той перехилив добру пляшку й не міг іти.
За мить вартового посадили на одну з лав і притисли до чорної стіни.
Каз посмикав рукав своєї форми.
— Ніно, люди люблять перекладати відповідальність на тих, хто має гарний одяг. У мене є форма міської варти, поліції гавані та лівреї кожного крамаря на Ґельдстрат. Ходімо.
Вони рушили вздовж коридору.
Замість того щоб повернутися шляхом, котрим прийшла, група вирушила в обхід довкола вежі проти годинникової стрілки. Ліворуч досі вібрували від вигуків і тупоту стіни арени. Охоронці, що несли варту біля кожної арки, майже не звертали на них уваги, хоча кілька навіть кивнуло Казові, котрий жваво крокував, заховавши обличчя в комір.
Ніна так глибоко замислилася, що ледь не проґавила той момент, коли Каз звів руку, наказуючи пригальмувати. Вони вишикувалися вздовж дуги між двома арками, а затінок надійно сховав їх. Попереду з камери виходив медик у супроводі вартових, один із яких ніс ліхтар.
— Він спатиме цілу ніч, — інструктував медик. — Переконайтеся, що він поп’є вранці, і перевірте його зіниці. Мені довелося дати йому потужне снодійне.
Коли чоловіки зникли в протилежному напрямку, Каз жестом наказав групі рухатися далі. Двері в кам’яній стіні були із суцільного заліза, і лише вузеньке віконце дозволяло передавати ув’язненому їжу. Каз нахилився до замка.
Ніна оглянула грубі залізні двері.
— Це варварське місце.
— Більшість найкращих бійців спить у старій вежі, — відповів Каз. — Їх намагаються тримати подалі від решти.
Ніна роззирнулася ліворуч і праворуч, звідки лилося яскраве світло від виходів на арену. Біля кожної арки чатували вартові, можливо, спантеличені, але все, що їм варто було зробити, — просто повернути голову. Якби охоронці впіймали їх, то передали б до рук міської варти чи просто кинули б на ринг, де їх з’їли б тигри?