У в’язниці він чув Бреккерове ім’я та епітети, якими його нагороджували: кримінальний геній, безжальний і аморальний. Його називали Нечисторуким, бо не було такого гріха, який би він не скоїв за гарну винагороду. А зараз цей демон розводився про проникнення до Льодового Двору й про те, що Матаяс повинен здійснити державну зраду. «Знову, — додав подумки Гелвар. — Я мушу знову зрадити державу».
Він не відводив очей від Бреккера. До того ж Матаяс шкірою відчував, як спостерігає за ним з іншого боку кімнати Ніна. Він досі не міг позбутися аромату її трояндових парфумів; різкий квітковий запах торкнувся навіть його язика, наче хлопець вирішив скуштувати його на смак.
Гелвар отямився зв’язаним і прикрученим до стільця в приміщенні, що скидалося на залу для азартних ігор. Мабуть, Ніна вивела його із заціпеніння, у котре сама ж і занурила.
Тут були і Ніна, і смаглява дівчина. Джаспер — цибатий хлопчина із човна — сидів у кутку, розпроставши кістляві коліна, а юнак із кучерями кольору червоного золота безтямно малював щось на клаптиках паперу розкиданих поверхнею столу для гри в карти, і час від часу покусував свій великий палець. Стіл був застелений багряною скатертиною з візерунком із воронів. Було тут і притулене до чорної лакованої стіни колесо, схоже на те, яке використовували на арені Пекельного Дійства, але з іншими позначками. Матаясові здавалося, що хтось — можливо, Ніна — загоїв більшість його ран, поки він був непритомним. Від самої лише думки його занудило. Краще вже страждати від чистого болю, ніж від втручання Гриші.
Потім Бреккер почав розмову — про наркотик, що зветься юрда парем, про неймовірно високу винагороду й про абсурдну ідею спробувати здійснити наскок на Льодовий Двір. Матаяс не був упевнений, ідеться про справжній план чи це лише вигадки, утім, яка йому різниця. Коли Бреккер нарешті закінчив, Гелвар відповів лише «ні».
— Повір моїм словам, Гелваре: я знаю, що, коли тебе викрадають і ти прокидаєшся в незнайомій обстановці, це не найкращий час для розвитку партнерських стосунків, але ти не залишив нам вибору. Тож зоставайся відкритим для нових можливостей.
— Ти можеш навіть приповзти до мене на колінах — я не зміню своєї відповіді.
— Ти точно розумієш, що я можу повернути тебе до Пекельних Воріт за кілька годин? Оскільки нещасний Маззен зараз перебуває в ізоляторі, підмінити вас буде не так уже й складно.
— Прошу. Не можу дочекатися, коли розповім начальникові в’язниці про твої далекоглядні плани.
— А чому ти гадаєш, що повернешся назад із язиком?
— Казе, — втрутилася Ніна.
— Роби, що хочеш, — сказав Матаяс. Він не зрадить свою країну ще раз.
— Я казала тобі, — зітхнула Ніна.
— Не вдавай, що знаєш щось про мене, відьмо, — загарчав Гелвар, утупившись у Каза. Він не дивитиметься на неї. Він упорається.
Джаспер вийшов зі свого кутка. Тепер, коли вони вибралися з мороку Пекельних Воріт, Матаяс побачив, що хлопець має темно-коричневу шкіру жителів Новозем’я й недоречно сірі очі. Своєю поставою він нагадував лелеку.
— Без нього нічого не вийде, — мовив Джаспер. — Ми не можемо проникнути до Льодового Двору наосліп.
Матаяс ледь не засміявся.
— Ви не можете проникнути до Льодового Двору взагалі.
Льодовий Двір був незвичайною спорудою. Це було поєднання давніх фієрданських твердинь, цитаделей, домівки нескорених наступників королів і королев, сховищ їхніх найдорожчих скарбів і найсвященніших релігійних реліквій. Льодовий Двір був непроникний.
— Нумо, Гелваре, — вів далі демон, — звісно ж, існує щось, чого ти прагнеш. Це достатня причина для таких фанатиків, як ти. У Фієрді можуть гадати, що їм пощастило схопити дракона за хвіст, але їм не вдасться його втримати. Щойно Бо Юл-Баюр повторить свій процес, юрда парем з’явиться на ринках, і всі інші теж навчаться виготовляти її, це лише питання часу.
— Цього ніколи не станеться. Бо Юл-Баюр постане перед судом і, якщо його визнають винним, отримає свою смертну кару.
— Винним у чому? — м’яко поцікавилася Ніна.
— У злочинах проти людства.
— Якого людства?
Він чув, як складно їй приховувати злість.
— Звичайного людства, — відповів Матаяс. — Усіх тих людей, що живуть собі й дотримуються законів цього світу замість того, щоб підганяти їх під свої власні примхи.
У Ніни вирвалося якесь чудернацьке роздратоване похропування. Інші лише спостерігали з цікавістю, самовпевнено посміюючись, за бідним відсталим фієрданцем. Брум попереджав його, що у світі повно брехунів, шукачів задоволень, віроломних язичників. І схоже, що всі вони зібралися в цій кімнаті.