— Ми розв’яжемо тебе, — повідомив Бреккер. — Сподіваюся, у в’язниці ти не розгубив усі свої манери й пам’ятаєш, як варто поводитися в товаристві.
Матаяс кивнув, і смаглява дівчина взяла ніж, щоб перерізати мотузки.
— Я гадаю, що Ніну ти вже знаєш, — вів далі Каз. — Чарівна дівчина, що звільняє тебе, — Інеж, вона найвіртуозніший викрадач таємниць на ринку. Джаспер Фахей — наш вправний стрілець, народжений у Новозем’ї, але краще не закидати йому цього. А це Вілан — найкращий знавець вибухівки на всю Бочку.
— Раске кращий, — утрутилася Інеж.
Хлопець підвів погляд, відкинув волосся кольору червоного золота з очей і вперше заговорив:
— Він не кращий. Він просто нахаба.
— Він знає свій ринок.
— Як і я.
— Сумнівно, — сказав Джаспер.
— Вілан — новачок у нашій компанії, — зізнався Каз.
— Звичайно, новачок. Він скидається на дванадцятирічного, — відізвався Матаяс.
— Мені шістнадцять, — похмуро заперечив Вілан.
Гелвар йому не повірив. Щонайбільше п’ятнадцять — хлопчик іще навіть не почав голитися. Матаяс подумав, що, мабуть, у свої вісімнадцять є найстаршим у цій зграї. Казові очі здавалися древніми, але навряд чи він мав більше років.
Уперше Матаяс по-справжньому оглянув людей довкола себе. «Що це за команда для такої небезпечної місії?» Державна зрада нікого не цікавитиме, якщо вони всі загинуть. І тільки він знав точно, якими марними можуть виявитися їхні зусилля.
— Ми мали б узяти Раске, — сказав Джаспер. — Під тиском він неперевершений.
— Мені все це не подобається, — погодилася Інеж.
— Я не питав ваших порад, — урвав їх Бреккер. — Вілан не лише знається на кремені й метушні. Він наша гарантія.
— Гарантія чого? — поцікавилася Ніна.
— Вітайте Вілана Ван Ека, — проголосив Каз Бреккер, і хлопцеві щоки залилися рум’янцем, — сина Яна Ван Ека й нашу гарантію тридцяти мільйонів крюґе.
8
Джаспер
Джаспер витріщився на Вілана.
— Звичайно ж, ти радникова дитина, — він зайшовся сміхом. — Це все пояснює.
Він знав, що має сердитися на Каза за те, що той знову приховав життєво важливу інформацію, але зараз насолоджувався, спостерігаючи, як новина про особистість Вілана Ван Ека шириться кімнатою, наче курява від пострілів зловісного кольта.
Вілан почувався приниженим і зашарівся. Ніна здавалася приголомшеною й розчарованою. Фієрданець мав знічений вигляд. Каз надзвичайно хизувався собою. І, звісно ж, Інеж анітрохи не здивувалася. Вона збирала для Каза секрети й уміла так само чудово їх зберігати. Джаспер спробував упоратися з несподіваною заздрістю, коли подумав про це.
Рот Ван Ека розтулявся й знову стулявся, у горлі щось захрипіло.
— То ти знав? — запитав він урешті в Каза.
Той відхилився на стільці, зігнув одне коліно й витягнув хвору ногу перед собою.
— А чому ж, ти гадав, я з тобою панькаюся?
— Бо я неперевершений, коли беруся до демонстрування.
— Ти задовільний у ролі демонстратора. Але неперевершений як заручник.
Це було жорстоко, але Каз був таким завжди. А Бочка — значно брутальніший учитель, ніж Бреккер. Принаймні це пояснювало, чому Каз цяцькався з Віланом і довіряв йому частину роботи.
— Не має значення, — втрутився Джаспер. — Ми досі можемо взяти Раске, а це дитинча крамаря залишити під замком у Кеттердамі.
— Я не довіряю Раске.
— Але довіряєш Віланові Ван Еку? — скептично поцікавився Джаспер.
— Він не знає достатньо людей, щоб утягнути нас у справжні неприємності.
— Може, я маю щось сказати, жалібно затягнув Вілан. — Я ж сиджу тут, серед вас.
Каз вигнув брову.
— Тебе колись обкрадали, Вілане?
— Я… навіть не знаю.
— Тобі товкли пику в підворіттях?
— Ні.
— Може, тебе підвішували за бильця моста так, щоб голова була під водою?
Вілан змигнув:
— Ні, але…
— То, мабуть, тебе били, аж поки ти не зможеш ходити?
— Ні.
— Тоді чому ти думаєш, що маєш право голосу?
— Я…
— Ти покинув татків маєток на Ґельдстрат лише три місяці тому. Чому ти вважаєш, що твоє тимчасове перебування в Бочці було благословенним?
— Тому що я справжній щасливчик, напевно? — тихо пробурмотів Вілан.