— Акторів, танцівників, труп із виставами «Комеді Бруте» і найвправніших майстринь із будинків насолод, що в Західній Клепці.
— Я думав, фієрданці тримаються подалі від таких забав, — зауважив Джаспер.
Уста Інеж скривилися.
— Ти ніколи не зустрічав фієрданських солдатів у Клепках?
— Я мав на увазі, коли вони вдома, — пояснив Джаспер.
— Це єдиний день на рік, коли всі припиняють поводитися жалюгідно й дозволяють собі розважитися, — відповіла Ніна. — До того ж лише дрюскеле живуть, наче ченці.
— Щоб гарно провести час, необов’язково купувати вино і… плотські втіхи, — бризнув слиною Матаяс.
Ніна змигнула в його бік блискучими віями.
— Ти не зрозумієш, що це «гарно проведений час», навіть якщо він підкрадеться до тебе й запхає тобі в рота цукерку. — Вона перевела погляд на мапу. — Ворота посольства будуть відчинені. Може, нам не варто перейматися, як потрапити до Льодового Двору. Імовірно, ми можемо просто ввійти досередини разом з акторами.
— Це не те саме, що Пекельне Дійство, — задумливо сказав Каз. — Так просто впоратися нам не вдасться.
— Гостей перевіряють за кілька тижнів до того, як вони прибудуть до Льодового Двору, — вів далі Матаяс. — Кожен, хто потрапляє на територію посольства, віддає документи на перевірку й переперевірку. Фієрданці геть не дурні.
Ніна звела брову.
— Принаймні не всі.
— Не буди звіра, Ніно, — застеріг дівчину Каз. — Нам потрібно, щоб він залишався дружнім. То коли відбувається вечірка?
— Це сезонна подія, — повідомила Ніна. — На весняне рівнодення.
— За два тижні, починаючи від сьогоднішнього дня, — підрахувала Інеж.
Каз нахилив голову набік і сфокусувався на якійсь віддаленій точці.
— Обличчя свідчить, що він вигадує якусь нову махінацію, — прошепотів Джаспер, звертаючись до Інеж.
Вона кивнула.
— Однозначно.
— «Біла троянда» відправляє делегацію? — запитав Каз.
Ніна похитала головою:
— Нічого про це не чула.
— Навіть якщо ми вирушимо просто до Дієрнгольму, — сказала Інеж, — нам знадобиться тиждень, щоб дістатися туди. Ми не маємо часу, щоб дістати безпечні документи чи розробити прикриття, котре виявиться достатньо надійним, щоб пройти ретельну перевірку.
— Ми не збираємося заходити всередину через посольство, — заперечив Каз. — Битимемо туди, куди простак недопетра дивитися.
— До якого Петра? — поцікавився Вілан.
Джаспер вибухнув реготом:
— Ой святі, ти просто диво якесь. Недопетрає, недокумекає, недотумкає, бо це дурник, якого ми хочемо позбавити готівки, наче баранця шерсті.
Хлопчина смикнувся вперед.
— Може, я й не маю вашої… освіченості, але теж знаю до дідька багато слів, яких ви навіть не чули.
— А також як належно складати серветку й танцювати менует. Ох, ледь не забув, ти ж іще граєш на флейті. Ходові навички, крамарику. Ходові навички.
— Ніхто вже давно не танцює менуетів, — буркнув Ван Ек.
Каз відкинувся на своєму стільці.
— Як найлегше вкрасти гаманець?
— Притиснути ножа до горла, — запропонувала Інеж.
— Прикласти револьвера до спини, — відповів Джаспер.
— Підлити отруту в горнятко, — порадила Ніна.
— Ви всі просто жахливі люди, — сказав Матаяс.
Каз закотив очі.
— Найлегший спосіб украсти гаманець — сказати недотепі, що ти збираєшся вкрасти його годинник. Ти перехоплюєш його увагу й скеровуєш її туди, куди тобі потрібно. Грінґкелла виконає цю роботу за нас. У Льодовому Дворі виділять людей, щоб спостерігали за гостями й захищали королівську родину. Але вони не можуть дивитися навсібіч одночасно. І це чудова можливість організувати втечу Бо Юл-Баюра, — Бреккер показав на ворота в стіні. — Пам’ятаєш, що я казав тобі в Пекельних Воротах, Ніно?
— Непросто впоратися з усіма своїми знаннями.
— У в’язниці їх цікавлять не ті, хто туди заходить, а лише ті, хто намагається вийти. — Його палець у шкіряній рукавичці посунувся до наступного сектора. — У посольстві їх не хвилює, хто виходить, усю увагу зосереджено на тих, хто прагне потрапити досередини. Ми зайдемо через в’язницю й вийдемо через посольство. Гелваре, Годинник Старійшин функціонує?
Матаяс кивнув.
— Він вибиває щочверть години. І сигнали тривоги звучать так само.
— Годинник точний?
— Звичайно.
— Справа рук геніальних фієрданських інженерів, — уїдливо додала Ніна.
Каз проігнорував її.