— Фер есьє? — гнівно проревів він фієрданською й додав керчинською: — Де воно?
Каз дозволив хлопцеві витратити ще хвилинку на нестямні пошуки, потім опустив лікоть і стусонув фієрданця поміж ребра, змусивши його послабити обійми. Бреккерові легко вдалося вислизнути. Він ударив Гелвара ціпком по лівій нозі. Кремезний хлопака впав на землю. Коли він спробував підвестися, Каз іще раз копнув його.
— Лежи, де лежиш, ти, жалюгідна мерзото.
Гелвар знову спробував звестися на ноги. Він був прудким, а в’язниця зробила його ще сильнішим. Каз сильно штурхонув Матаяса в щелепу, а потім двічі блискавично вдарив кінчиком ціпка у велетенські плечі. Фієрданець сповз на землю, а його руки звисали з обох боків, наче дохлі змії.
Каз зручніше перехопив ціпок і притис вирізьблену воронячу голову до велетневого горла.
— Спробуй поворухнутися — і я розтрощу твою щелепу на шматки. Тобі до кінця життя доведеться їсти крізь трубочку.
Фієрданець не рухався, але в синіх очах горіла люта ненависть.
— Де помилування? — проревів він. — Я бачив, як ти поклав його до кишені.
Каз схилився до нього й дістав складений документ із кишені, яка щойно здавалася порожньою.
— Це?
Фієрданець ляснув своїми ні до чого не придатними руками, а тоді знову рикнув, наче звір, коли Каз змусив помилування розчинитися в повітрі. За мить воно знову з’явилося межи пальців. Бреккер повернув його, показуючи текст, потім пробігся пальцями по аркушу й продемонстрував Гелварові абсолютно чисту сторінку.
— Дем'їн, — пробурмотів Матаяс. Каз не знав фієрданської, але це слово було йому знайоме — «демон».
Навряд чи. Він навчився спритності рук у шулерів і шахраїв, що дурили людей в азартних іграх у Східній Клепці, а потім витратив десятки годин, практикуючись навпроти замацьканого дзеркала, яке купив, отримавши платню за перший тиждень роботи.
Каз легенько постукав ціпком по Гелваровій щелепі.
— На кожен трюк, який ти бачив, я відповім тисячею інших. Ти гадаєш, що рік у Пекельних Воротах зміцнив тебе? Навчив тебе битися? Пекельні Ворота здалися б мені раєм, коли я був дитиною. Ти рухаєшся, наче віл. Якби ти опинився на вулицях, де я виріс, не прожив би й двох днів. Це була твоя єдина спроба. Не випробовуй мене знову. Кивни, щоб я знав, що ти зрозумів.
Гелвар стиснув губи й кивнув раз.
— Добре. Я думаю, сьогодні нам доведеться закувати твої ноги в кайдани.
Каз підвівся, узяв зі столу свій новий капелюх і востаннє ще раз штурхонув фієрданця в нирку. Іноді ці велетні не розуміють, що треба зачаїтися.
10
Інеж
Протягом наступного дня Інеж бачила, що деталі Казової схеми почали ставати на свої місця. Їй було відомо, що Каз консультувався з кожним членом угруповання, але вона також знала, що бачила лише уривки плану. У таку гру Каз грався завжди.
Якщо він і мав якісь сумніви стосовно того, що вони сподівалися вчинити, Бреккер цього не виказував, а Інеж хотілося б розділяти його впевненість. Льодовий Двір було збудовано, щоб протистояти стрімким навалам армій, убивць, гришників і шпигунів. Коли вона сказала це Бреккерові, він відповів лише:
— Але його не будували для того, щоб завадити нам потрапити досередини.
Ця його самовпевненість дратувала.
— Що змушує тебе думати, що ми зможемо? Ззовні є й інші команди, натреновані солдати й шпигуни, люди, що мають десятилітній досвід.
— Це робота не для натренованих солдатів і шпигунів. Це завдання для вбивць і злодіїв. Ван Екові це відомо, тому він і звернувся до нас.
— Ти не зможеш скористатися його грошенятами, якщо помреш.
— Я планую набути дорогих навичок у потойбічному світі.
— А це вже різниця між упевненістю й зухвалістю.
Тоді він повернувся до неї спиною та двома рвучкими рухами зісмикнув рукавички.
— Якщо мені знадобляться нотації з цього приводу, я знатиму, до кого звертатися. Хочеш вийти з гри — так і скажи.
Інеж випрямила спину, її власна гордість змушувала захищатися.
— Матаяс не єдиний незамінний член команди, Казе. Я потрібна тобі.
— Мені потрібні твої вміння, Інеж. Це не одне й те саме. Ти, можливо, найкращий павук, що повзає Бочкою, але не єдиний. Доклади зусиль, щоб запам’ятати це, якщо плануєш отримати свою частку здобичі.