Їм довелося залишити декого з екіпажу — колишніх моряків, котрих те чи те лихо привело до лав Покидьків. Крізь туман Інеж швидко перелічила людей, котрі чекали на неї. Число не сходилося. Вони мали взяти із собою ще чотирьох членів банди Покидьків, щоб ті допомагали керувати шхуною, оскільки ніхто з них навіть не знав, як поводитися з такелажем, але дівчина не бачила жодного з цих людей. «Може, вони вже на шхуні?» — Вона навіть не встигла завершити думку, як черевик торкнувся чогось м’якого, і Інеж застигла.
Вона подивилася вниз. У тьмяному мерехтінні гасових ліхтарів у гавані Інеж побачила Дірікса — одного з Покидьків, котрого збиралися взяти із собою в подорож. Із його черева стирчав ніж, а очі перетворилися на скло.
— Казе! — гукнула Інеж.
Але було вже занадто пізно. Шхуна вибухнула, збивши дівчину з ніг і проливаючись на доки вогняною зливою.
11
Джаспер
Джаспер завжди почувався краще, коли люди стріляли в нього. Не те щоб йому подобалася думка, що він може померти (насправді така потенційна можливість завершення справи була суттєвим недоліком), але якщо він переймався тим, як залишитися серед живих, то не міг думати ні про що інше. Цей звук — швидке огидне підтвердження пострілу — миттєво залучав до дії безладну, дратівливу частину його мозку, котра постійно перебувала в пошуках. Це було краще, ніж сидіти за столом і чекати, поки вдасться когось ошукати; краще, ніж стояти біля Мейкерового колеса й бачити, як наближається твоє число. Він дізнався про це у своїй першій бійці на кордонах Новозем’я. Його батько пітнів, тремтів і ледве міг тримати гвинтівку. А Джаспер знайшов своє покликання.
Тепер він сплів руки на вершечку пакувальної скрині, за якою ховався, і вистрілив з обох стволів. Його зброєю були виготовлені в Новозем'ї револьвери, котрі стріляли швидкими чергами із шести куль. У Кеттердамі не було зброї, що могла б позмагатися з ними. Хлопець відчував, як вони нагріваються в руках.
Каз попереджав їх, що передчуває змагання: інші команди прагнули здобути винагороду за будь-яку ціну. Але справи пішли погано занадто швидко. Їх оточили, щонайменше одного вбили, за спинами палав корабель. Вони втратили свій транспорт до Фієрди, і якщо кулі, які сипалися на них градом, про щось свідчили, то у ворога була серйозна кількісна перевага. Водночас він подумав, що все могло бути ще гірше: вони могли в момент вибуху вже перебувати на кораблі.
Джаспер нахилився, щоб перезарядити зброю, і насилу повірив своїм очам. Вілан Ван Ек уже лежав на пристані, прикривши голову випещеними крамарськими руками. Джаспер придушив зітхання, низько вистрілив кілька разів для прикриття й виповз із солодкого затишку своєї схованки. Він ухопив Вілана за комірець і потягнув назад до прихистку.
Джаспер злегка трусонув хлопця.
— Зберися, дитинко.
— Я не дитинка, — пробурмотів Вілан, борсаючись у Фахейових руках.
— Гаразд, ти державний діяч похилого віку. Стріляти вмієш?
Вілан повільно кивнув:
— Стендова стрільба.
Джаспер закотив очі. Зняв зі спини гвинтівку й тицьнув Віланові в груди.
— Чудово. Це майже те саме, що стріляти по глиняних голубах, лише коли ти влучаєш, вони видають інші звуки.
Джаспер рвучко повернувся й звів револьвери, коли краєм ока побачив, як стрибнула якась тінь, але це виявився Каз.
— Прямуймо на схід, до наступного доку, та підіймаймося на борт на причалі двадцять два.
— А що там, на причалі двадцять два?
— Справжній «Феролінд».
— Але…
— Корабель, що вибухнув, був лише приманкою.
— Ти знав?
— Ні, я лише вжив деяких запобіжних заходів. Це те, що я завжди роблю, Джаспере.
— Ти мав сказати нам, що ми…
— Це б знищило саму ідею приманки. Нумо вперед. — Каз зиркнув на Вілана, котрий колисав гвинтівку, наче немовля. — І переконайся, що він дістанеться до корабля цілим, а не частинами.
Джаспер дивився, як Каз зникає в затінку, тримаючи ціпок в одній руці й пістоль у другій. Навіть маючи лише одну здорову ногу, він був до дідька жвавий.
Хлопець іще раз штурхонув Вілана.
— Ходімо.
— Ходімо?
— Хіба ти не чув, що сказав Каз? Ми мусимо дістатися до причалу двадцять два.
Вілан недоумкувато кивнув. Він мав приголомшений вигляд, а його зіниці були достатньо широкими, щоб із них можна було пити, наче з криниці.