— Де Ніна? — буркнув Бреккер.
— Перевіряє поранених унизу. Про мене вона вже подбала. — Каз помітив тьмяні сліди засохлої крові на Джасперовому стегні. — Вілан дістав кілька ушкоджень під час бійки. Давай допоможу…
— Геть із дороги, — відрубав Каз і рвонув до трапа, котрий вів до трюму.
Він знайшов Ніну, котра зцілювала Вілана у вузькому приміщенні. Долоні дівчини злітали над хлопцевою рукою, зшиваючи докупи плоть, розірвану кулею. Це була звичайна подряпина.
— Посунься, — наказав Бреккер, і Вілан ледь не сповз зі столу.
— Я не закінчила, — почала була Ніна, але кинула оком на Інеж. — Святі, — вигукнула вона, — що сталося?!
— Ножова рана.
Тісна каюта була освітлена кількома яскравими ліхтарями. На полиці біля пляшки з камфорою висилася купка чистих бинтів. Каз обережно поклав Інеж на стіл, прикручений до підлоги палуби.
— Дуже багато крові, — тихенько зітхнувши, зауважила Ніна.
— Допоможи їй.
— Казе, я Серцетлумачниця, а не справжня Цілителька.
— Вона помре до того, як нам удасться відшукати справжнього. Берися до роботи.
— Ти затуляєш мені світло.
Каз зробив крок у бік коридору. Інеж лежала на столі абсолютно нерухомо, її осяйна смаглява шкіра темнішала в хиткому світлі гасових ламп.
Він був живим завдяки Інеж. Вони всі. Їм удалося вибратися з глухого кута лише тому, що Інеж не дала ворогам оточити їх. Каз був знайомий зі смертю. І зараз він відчував її присутність на кораблі. Вона глипала на них своїми очицями й готувалася забрати Мару. Каз був наскрізь просякнутий дівочою кров’ю.
— Оскільки ти не допомагаєш, можеш іти собі, — сказала Ніна, не поглянувши на нього. — Ти змушуєш мене нервуватися.
Каз повагався, потім рушив туди, звідки вони прийшли, зупинившись, лише щоб витягти чисту сорочку з іншої каюти. Бійка в доках не мала б так шокувати його, навіть вибити з колії, тим не менше він був збентежений.
Щось усередині саднило й муляло. Те знайоме відчуття, яке ні на мить не полишало його, коли він був хлопчиком, у ті перші розпачливі дні по смерті Джорді.
«Скажи, що тобі шкода», — це останнє, що промовила Інеж. Чому вона хотіла, щоб він перепросив? Так багато варіантів. Тисячі злочинів. Тисячі дурнуватих кепкувань.
На палубі він вдихнув на повні груди морське повітря, спостерігаючи, як гавань і Кеттердам зникають за обрієм.
— Що за чортівня сталася? — поцікавився Джаспер. Він спирався на бильця. Гвинтівка стояла поруч із хлопцем. Волосся в нього було сплутане, а зіниці — розширені. Він здавався п’яним або щойно висмикнутим із чийогось ліжка. Поруч у нападі нудоти через бильця перехилився Гелвар. Він, вочевидь, не був моряком. Через якийсь час їм варто знову закувати ноги Матаяса в кайдани.
— Нас заманили до засідки, — відгукнувся Вілан зі свого сідальця на баковій палубі. Він підтягнув угору рукав і торкався пальцями червоної плямки в тому місці, де була рана, яку залікувала Ніна.
Джаспер кинув на нього нищівний погляд.
— Приватні домашні вчителі з університетів — і подивіться, чого навчилася ця дитинка. «Нас заманили до засідки».
Вілан зашарівся.
— Годі вже називати мене дитинкою. Ми практично однолітки.
— Тобі не сподобаються інші імена, які в мене з тобою асоціюються. Я знаю, що нас заманили до засідки. Це не пояснює того, як вони дізналися, що ми будемо тут. Може, Великий Болліґер був не єдиним шпигуном Чорних Вістер серед Покидьків?
— Ґілзові не стало б ані мізків, ані ресурсів, щоб самому вдарити у відповідь так швидко й так потужно, — сказав Каз.
— Ти впевнений? Бо те, що сталося, нагадує дуже сильний удар.
— Зараз запитаємо. — Каз покульгав туди, де Ротті закував Оумена.
— Я штрикнув Мару, — хихотів Оумен, коли Каз помітив його скрученим на землі доку. — Я добряче штрикнув її.
Каз подивився на кров на Оуменових стегнах і мовив:
— Схоже, що вона тебе теж.
Але вона, мабуть, промахнулася, інакше б Оумен уже не базікав. Бреккер штурхнув вибивайла й наказав Ротті подбати про того, поки він пошукає Інеж.
Тепер Гелвар і Джаспер тягли головоріза, руки якого були зв’язані, до огорожі.
— Підніміть його.