— Хотів переконатися, що ти знаєш, із чим матимеш справу, і вже вивчаєш мапу.
— Це буде тест?
— Так, — відрубав Каз. — Якщо ти його не складеш, ми всі закінчимо тим, що нас запроторять до фієрданської в’язниці.
— Гм-м-м-м, — відказала Інеж і сьорбнула чай. — А я закінчу тим, що буду мертва. — Вона заплющила очі й притулилася головою до корпусу корабля. — Я переймаюся шляхом, котрим можна вийти з гавані. Мені не подобається, що назовні веде лише одна дорога.
Каз теж притулився спиною до корпусу.
— Мені так само це не подобається, — зізнався він, простягаючи хвору ногу. — Але саме тому фієрданці так усе й збудували.
— Ти довіряєш Шпехтові?
Каз зиркнув на неї краєм ока.
— А є причина, чому б я не мав?
— Не те щоб, але якщо «Феролінд» не чекатиме на нас у гавані…
— Я достатньо йому довіряю.
— Він твій боржник?
Каз кивнув, роззирнувся довкола й мовив:
— Із флоту його витурили геть за непокору й відмовилися виплачувати пенсію. Він має сестру біля Белендта, якій необхідно допомагати. Я дав йому грошей.
— Гарно як на тебе.
Бреккер примружився.
— Я не один із персонажів дитячих оповідок, котрі вдаються до безпечних витівок і крадуть у багатіїв, щоб віддати біднякам. Справа була в грошах, які можна було заробити, і інформації, котру потрібно було мати. Шпехт знає морські шляхи як свої п’ять пальців.
— Ніколи не пропонуєш нічого задурно, Казе, — констатувала Інеж із застиглим поглядом. — Я знаю. Знову ж таки, якщо «Феролінд» перехоплять, ми не матимемо, як утекти з Дієрнгольму.
— Я витягну нас. Ти це добре знаєш.
«Скажи мені, що знаєш». Йому потрібно було, щоб вона погодилася. Це завдання не було схоже на жодне з тих, за які він брався раніше. Кожен сумнів, який вона озвучувала, мав рацію, і лише резонував зі страхами в його власній голові. Він зірвався й нагримав на неї перед від’їздом із Кеттердама, сказав, що знайде собі нового павука для цієї роботи, якщо вона не думає, що він упорається. Йому потрібно було знати, що дівчина вірить, що він може здужати, зможе завести їх до Льодового Двору й витягти назовні. Усі почуватимуться неушкодженими та справедливими — Бреккер уже робив це з іншими зграями, беручись за інші завдання. Він мусив знати, що Інеж вірить у нього.
Але вона промовила лише:
— Я чула, це Пекка Роллінз гатив по нас у гавані.
Каз відчув, як його захлиснуло розчарування.
— То й що?
— Не думай, що я не помітила, як ти хочеш допекти йому, Казе.
— Він просто черговий бос. Черговий злодюга з Бочки.
— Ні, не просто. Коли ти хочеш нашкодити іншим бандам, це лише бізнес. А з Пеккою Роллінзом тебе пов’язує щось особисте.
Пізніше Каз не міг зрозуміти, чому сказав це. Раніше він ні з ким цим не ділився, не промовляв цих слів уголос. Але зараз Бреккер затримав погляд на вітрилах над ними й повідомив:
— Пекка Роллінз убив мого брата.
Йому не потрібно було дивитися на Інеж, щоб відчути, як шокував її.
— Ти мав брата?
— Я мав багато чого, — пробурмотів хлопець.
— Мені шкода.
Чи потрібне було йому її співчуття? Можливо, саме тому він усе розповів?
— Казе, — дівчина завагалася. Що вона робитиме? Спробує покласти заспокійливу руку йому на плече? Скаже, що розуміє, як йому важко?
— Я молитимуся за нього, — сказала Інеж. — За його спокій у тому світі, якщо не в цьому.
Хлопець повернув голову. Вони сиділи так близько, що ледь не торкалися одне одного плечима. Інеж мала такі карі очі, що вони здавалися майже чорними, волосся дівчина розпустила. Зазвичай вона збирала його в немилосердно тугий пучок. Сама лише думка про те, що вона так близько, мала б змусити Казову шкіру вкритися сиротами. Натомість він подумав: «Що станеться, якщо я присунуся ще трохи?»
— Мені не потрібні твої молитви, — мовив уголос.
— А що потрібно?
Старі відповіді швидко спали на думку: «Гроші. Помста. Щоб голос Джорді в моїй голові затих назавжди». Але й інша проревіла всередині, гучна, наполеглива, небажана: «Ти, Інеж! Ти!»
Він здригнувся й відвернувся.
— Померти похованим під вагою мого власного золота.
Інеж зітхнула:
— Тоді я молитимуся, щоб ти отримав усе, про що просиш.
— Знову молитви? — поцікавився Каз. — А чого хочеш ти, Маро?
— Повернутися спиною до Кеттердама й ніколи більше не чути цієї назви.
«Добре». Йому доведеться найняти нового павука, але хоча б звільниться від того, що його відволікає.